ТАРАН

ТАРА́Н, а́, ч.

1. Старовинне знаряддя у вигляді колоди з металевим наконечником для руйнування мурів, воріт і башт фортеці під час облоги. Приставив [Турн] тарани до брами, В ворота зачали гатить (Котл., I, 1952, 235); Ударами таранів, тобто важких колод, підвішених на ланцюгах, воїни [римські] руйнували мури ворожих міст (Іст. стар. світу, 1957, 151); В Тирново казковім і тепер На камінні видно давні рани, Де гриміли варварів тарани (Воронько, Драгі.., 1959, 13); * У порівн. Він.. держав його [Бурунду] в запасі на найтяжчу, рішучу хвилю, немов непоборний залізний таран (Фр., VI, 1951, 71); Юрмою посунули [хлопи] до виходу, розвалюючи, мов таран, панське стовпище в проході і в дверях (Кол., Терен.., 1959, 170); Великий Жовтень відкрив нову еру в розвитку людства — еру соціалізму.. Він могутнім тараном врізався в твердиню світового капіталізму і розколов його (Рад. літ-во, 6, 1956, 3).

2. перен. Те, чим можна завдати сильного, вирішального удару; те, що править за головну пробивну силу. Буржуазія не завжди, звичайно, чітко розуміє, але загалом і в цілому дуже добре схоплює класовим чуттям, що.. пролетаріат і «народ» корисний для її революції, як гарматне м’ясо, як таран проти самодержавства.. (Ленін, 11, 1970, 102); Рушили в невідому путь бронепоїзди — ці грізні тарани революції (Гончар, Таврія, 1957, 398).

3. військ. Удар гвинтом або корпусом літака (танка, корабля тощо) по ворожому літакові (танкові, кораблеві й т. ін.); застосовується як бойовий засіб здебільшого тоді, коли не стає боєприпасів. Подвиг Миколи Гастелло, який обрушив палаючий літак на фашистську танкову колону, повітряний таран Віктора Талаліхіна.. все це було яскравим вираженням полум’яного радянського патріотизму (Рад. Укр., 16.IV 1959, 4).

◊ Іти́ (піти́, вести́, понести́ і т. ін.) на тара́н — завдавати ворожому літакові, танкові, кораблеві тощо удар корпусом своєї машини. Ідуть на таран танки на танки, літаки на літаки (Довж., Зач. Десна, 1957, 524); — Ось вам, прокляті! — кричав Юхим Буря, спітнілий, чорний від диму і згару, ведучи могутній «КВ» на таран (Цюпа, Назустріч.., 1958, 183).

4. мор. Зміцнена підводна частина носа бойового корабля, якою завдають удару по ворожому кораблю.

5. військ. Ударна група бойових машин для здійснення прориву фронту. На шляху танкового тарана неодмінно створювався нездоланний бар’єр могутнього артилерійського й танкового вогню. Всі наполегливі спроби гітлерівців прорвати зовнішнє кільце в смузі нашого фронту зазнали краху (Ком. Укр., 2, 1969, 66).

Іти́ (наступа́ти і т. ін.) тарано́м — те саме, що тара́нити 4.

6. розм. Довбня, якою товчуть піджарене насіння в ступі олійні, видавлюючи олію; товкач. Велів [Турн] везти зо всіх олійниць, Де тільки єсть, із воскобійниць [воскобоєнь], Як можна швидше тарани (Котл., І, 1952, 234); Нехай в олійниці олійник тараном Макухам завдає якмога гіршу муку (Г.-Арт., Байки.., 1958, 45).

7. діал. Шрам від віспи. Хоч тарани на виду, але маслак до ладу (Номис, 1864, № 7317).

& Гідравлі́чний тара́н — технічна споруда для подавання води нагору. У тих місцях, де є перепад води, рекомендується застосовувати для її подавання гідравлічний таран, що являє собою автоматично діючий водопідйомник (Механ. і електриф.., 1953, 457).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 38.

Таран, на, м.

1) Долоня на маслобойнѣ. Сумск. у. Шух. І. 163. См. Олійниця. пішов тарани ганять. Началъ стучать. Ном. № 3141.

2) Пестъ въ сукновальнѣ. Мик. 481.

3) = Тараня.

4) Оспина, слѣдъ оспы. Хоч тарани на виду, але маслак до ладу. Ном. № 7317.

5) Родъ дѣтской игры. КС. 1887. VI. 479. Ив. 66.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 247.