ТАМ

ТАМ.

1. присл. Уживається при вказуванні на місце більш віддалене порівняно з іншим, ближчим; у тому місці, у тих місцях; протилежне тут.І там степи, і тут степи, Та тут не такії, Руді, руді, аж червоні, А там голубії, Зеленії (Шевч., II, 1963, 64); Десь там, не в нашій стороні,.. Поївши добре. Лев лежав (Гл., Вибр., 1951, 132); — Чи далеко піхота? — розпитували в кожного. — Там! — махали їм зв’язківці в чисте поле (Гончар, III, 1959, 167); // Уживається в поєднанні з питальними займенниками хто, що. Двері тихо рипнули. — Хто там? — закричала спросоння Кавуниха (Н.-Лев., II, 1956, 177); Що там таке? Сміються всі: «Знов над верстатом Зоз дрімає…» (Сос., II, 1958, 372); // Вживається у функції співвідносного слова в головному реченні, якому в підрядному реченні відповідають сполучні слова де, куди. Любов к отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть (Котл., 1, 1952, 227); Що сльози там, де навіть крові мало?! (Л. Укр., 1, 1951, 107); А він пригадує село, в садку налиті сонцем сливи, там, де дитинство протекло (Сос., II, 1958, 436); // Уживаючись на початку повторюваних речень або перед однорідними членами речення, означає: в одному місці…, в іншому місці… Сонце саме заходило.. Там воли ревли; там овечата мекали; там жінки свиней кликали… (Мирний, І, 1949, 390); Яке просторе, велике життя відкривається попереду! Там, чуєш, пущено ще одну домну, там задимів трубами ще один завод… (Гончар, II, 1959, 441); // Уживається в значенні вказівного слова, що замінює відповідний йому член попереднього речення, переважно обставину місця. Багатства в домовину не забереш, а хоч би й забрав, нащо воно тобі там? (Укр.. присл.., 1963, 114); Микола пішов на вигін, де стояли старі верби: там його ждав Кавун (Н.-Лев., II, 1956, 194); Тверді стеблини пирію потрапляли між спиці коліс, заплутувалися там (Смолич. І, 1958, 45).

[І] сям і там; [І] там і сям; [І] тут і там; То там, то сям (там, тут); То тут, то там — у різних місцях; подекуди. Я чула скрізь, і тут, і там, як люблять вас, як вірять вам (Сос., I, 1957, 414); То там, то сям простяглись до сонця котячі лапки, сухі, бездушні, м’якенькі, немов оксамит, а між ними польова м’ята кожну пару листочків прибрала в пояс з геліотропів (Коцюб., II, 1955, 215); Там і сям.. на сонці грілися жовті гадюки (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 102); Перепели хававкали, то там, то там, перекликаючись один а одним (Тют., Вир, 1964, 289); То там, то тут поскрипували чорні, мов з каменю вирізані, верби (Стельмах, II, 1962, 398); Сіре туманисте поле закипало боєм, то тут, то там зблискували, рвучи землю, снаряди (Гончар, III, 1959, 138); Там же; Там са́мо — у тому самому місці, де й раніше. Дія п’ята. Там же на курорті. Великий балкон, з нього вид на море (Л. Укр., II, 1951, 82); Там же на Поділлі новоспечений дворянин був урочисто вписаний у дворянську родословну книгу (Стельмах, І, 1962, 15); Там і там — у якомусь певному місці. Хтось передає, що бачили Юрчика там і там: уже найнявся ватагувати (Хотк., II, 1966, 152); — Я й кажу товаришу Сазону, що так, мовляє, і так, куркуль живе там і там (Тют., Вир, 1964, 167).

◊ Одна́ нога́ тут, [а] дру́га там див. нога́; Що ти (він, вона>́ і т. ін.) забу́в (забу́ла, забу́ли) там див. забува́ти.

2. присл., розм. Потім, згодом, незабаром. Він зараз пішов у танець і взяв перво Катрю, там Марусю, там мене, там і других дівчат (Вовчок, І, 1955, 193); Незабаром і день настав, хмурий, невеселий; а там і ніч налягла (Мирний, І, 1949, 328); От зайшла в них жвава суперечка, Що незабаром в сварку перейшла, А там перекотилася і в бійку (Рильський, III, 1961, 172)

3. част., розм. Уживається під час переліку для заповнення паузи перед однорідними членами речення з відтінком невизначеності, довільності. [Гебрей:] Нехай би се був дім, чи там дворець.., а то — каміння купа величезна (Л. Укр., II, 1951, 243); Треба притьмом Лиску там чи Мальку Сьогодні гнать аж на Попів ланок (Рильський, II, 1960, 304); Гості вели не буденні розмови — про ярмарки чи там храми, а гомоніли про політику, про землю (Горд., II, 1959, 120).

4. част., розм. У сполуч. із займенниками який, що та прислівниками де, куди, коли: а) посилює заперечення чиїхось слів, звичайно з повторенням заперечуваного слова в значенні: зовсім ні. — Чи добре ж вам жилось без мене? — спитав Джеря. — Ет! яке там добре! Бідували та побивались з матірю до останнього часу, — сказала Любка (Н.-Лев., II, 1956, 257); — Що ж ви нічого не робите слабій? Замфір махнув рукою. — Де там нічого… Ворожок та шептух була повна хата… (Коцюб., 1, 1955, 229); [Xома:] Що мені борці, я сам борець! [Жінка:] Ось годі, Хомо, який там з тебе борець (Вас., III, 1960, 103); До клубу й не добігла [Ліна], який там клуб, коли весь шарварок біля контори (Гончар, Тронка, 1963, 173); — А тобі, іроде, й смішно? — Та де там: печалюся, чим беззубу жінку буду годувати (Стельмах, І, 1962, 378); б) виражає сумнів у реальності або можливості здійснення чого-небудь. Напрямив [Семен] свої думки на щоденну роботу. Скільки-то ще доведеться виорать панського лану? Чи вспіємо за два дні?.. Де там, де там! (Коцюб.. І, 1955, 97); в) надає відтінку невизначеності. Тим тільки було й душу одводить, що ходить з рушницею та коли там з дівчатами побалакає (Мирний, І, 1949, 203); Кили б же хоч тих десять мірок змолоти — усе було б хліба на якийсь там час (Коцюб., 1, 1955, 87); // Уживається в сполуч. з неозначеними займенниками для вираження зневаги до когось, чогось або сумніву, непевності. — Все ж таки він знає, я не міщанка якась там, а херсонська дідичка (Н.-Лев., VI, 1966, 21); — Треба не пустити козаків у село й край! Як трудно прийдеться, піщани допоможуть, а може, й Глибока Долина. Це ж яка сила! А їх — сотня якась там (Головко, II, 1957, 312); // У сполуч. з означальним займенником такий підкреслює високий ступінь вияву певної якості, властивості когось. Мотря думала теж про Галю.. «Може, там така, що й не приступайся» (Мирний, І, 1949, 356); — Приїхали мої з ярмарку і в одну душу до мене: — Йди та й іди до Тетяни. Там така дівчина виросла, мов тополя (Стельмах, I, 1962, 59).

◊ Чого́ (кого́) там нема́ (нема́є) див. нема́.

5. част., розм. Уживається в спонукальних реченнях, підсилюючи спонукання або надаючи йому грубувато-фамільярного відтінку. — Жінко, давай, що там насмажила (Коцюб., I, 1955, 299); — Та кажи вже, що там коїться?.. — Та я думаю… — Що ти там думаєш? — зовсім уже розсердився козак (Довж., I, 1958, 236); — То скажи хоч, за що ви звелися? За який там картуз? (Головко, II, 1957, 243).

6. част., розм. Уживається в допустових конструкціях при вказівці на умову, всупереч якій відбувається сказане в головному реченні. Аби кого побачив [Охрім] у біді, зараз врятує, хоч там як утратиться (Вовчок, І, 1955, 95); Ну, та вже як там буде, а я поїду додому (Коцюб., III, 1956, 158).

$ А там ще — уживається в ролі приєднувального сполучника в значенні: крім того, до того ж. — Та напирають здорово, чорти.. А там ще Махно збунтувався (Гончар, II, 1959, 89); [Та] де [вже] там: а) уживається для цілковитого заперечення того, чого можна було сподіватися; зовсім ні. Пішов брат випровадити бабу. Баба й слухати не хоче… Пішла мама: де там! (Коцюб., І, 1955, 457); Щодня в подвір’я наше заліта Упертий дятел.. Мурко вже закрадався до хвоста І сяк, і так, неначе справжній злодій, — Та де там! Раз — і знявся, й полетів (Рильський, І, 1960, 251); б) виражає сумнів у реальності або можливості здійснення чого-небудь. — А як багатшими станемо, то, гляди, і в школу пошлем [сина]. — Де вже там нашому про школу думати… — махає рукою Явдоха (Стельмах, І, 1962, 454); [Та] що там — не варто турбуватися, соромитися; нічого. [Олімпіада Іванівна:] — Ну, та що там, перед вами я можу говорити щиро, ви все одно, що родич (Л. Укр., II, 1951, 39); Хай там що; Хоч там як — за будь-яких умов і обставин; неодмінно. — Вже хоч там як, а на той рік і я піду на поле. Вже ж тоді я буду більша (Л. Укр., III, 1952, 643); Хай там що, а наш час вимагав нового [шевченківського] бібліографічного покажчика (Вітч., 4, 1964, 203); Хто б там не був див. бу́ти; Щоб там не ко́штувало див. ко́штувати; Що там не кажи́ (не кажі́ть) — те саме, що Що не кажи́ (не кажі́ть) (див. каза́ти); Як би там не було́; Шо б там не було́; Хоч би там що було́ див. бу́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 29.

Там нар.

1) Тамъ. Там добре, де нас нема. Шейк.

2) Туда. Де їдять, там пхайся. Шейк.

3) Тогда, въ такомъ случаѣ. Ой там то тяжко, ой там то гірко, як хто кого невірно любить. Грин. III. 242. Ум. Таменька, таменьки, тамечка, тамечки, тамка, та́мки, тамкива. Грин. III. 688.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 245.