СІМ

СІМ, семи́ і сімо́х, числ. кільк. Назва числа і цифри 7; // чого. Кількість із 7 одиниць. Сім струн я торкаю, струна по струні, Нехай мої струни лунають, Нехай мої співи літають По рідній, коханій моїй стороні (Л. Укр., І, 1951, 51); Коли Іванові минуло сім літ, він вже дивився на світ інакше (Коцюб., II, 1955, 307); Землі у нас було сім чи сім з половиною десятин (Довж., І, 1958, 11).

◊ Всім (усі́м) по сім — порівну; щоб усі були задоволені. Налив [дідич] горілки й сказав селянинові: — Ану, газдо, вип’ємо за то, аби всім було по сім, а нам з вами — по вісім (Казки Буковини.., 1968, 41); — Треба землю поділити так, щоб усім по сім (Панч, На калин. мості, 1965, 88); Де́рти (здира́ти, зде́рти, лупи́ти, злупи́ти і т. ін.) сім шкур див. шку́ра; За сім земе́ль див. земля́; За сімома́ печа́тками див. печа́тка; Наговори́ти (наплести́ і т. ін.) сім мішкі́в (кіп) греча́ної во́вни див. во́вна; Під сімома́ вітра́ми — на відкритому, нічим не захищеному місці. На роздоріжжі, під сімома вітрами стояло місто-воїн. Сувора й скупа на славу історія Мінська (Наука.., 7, 1967, 14); Під (за) сімома́ замка́ми держа́ти (трима́ти і т. ін.) див. замо́к; По сім за (на) цибу́лю; Хоч по сім за цибу́лю продава́ти див. цибу́ля; Сім поті́в зі́йде див. піт; Сім п’я́тниць на ти́ждень див. п’я́тниця; Сім раз одмі́р (примі́р), а раз відрі́ж див. відрі́зувати; Чо́рний, як сім га́лок — дуже чорний. Полковник їхав не сам. З ним була дочка — чорна, як сім галок (Ю. Янов., II, 1958, 69); Як (мов, немо́в і т. ін.) сім баб пошепта́ло — допомогло комусь що-небудь, хтось став іншим. — Під час маневрів ставав [полковник] такий добрий, немов сім баб над ним пошептало (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 472).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 222.

Сім, семи и сімо́х, сьомох числ. Семь. Що-дня, ззідав по семи хліба. Грин. II. 269. Баба сім миль зза пекла, — очень злая баба. Ном. № 242. Коли б сім собак, то б од усіх сімох оділась. Ном. № 3345.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 126.

сім — назва числа 7 та його цифрового позначення із 7 одиниць; символічне святе число, Божественне число Всесвіту, що відіграє велику роль у народній і релігійній символіці народів усього світу: сім кольорів райдуги, сім днів тижня, сім днів посту, сьомий день після створення світу — день відпочинку, сім променів Сонця, сім братів-вітрів, семикратне повторення заклинання, сім Сонць — Семиярило, сім зірок Великої Ведмедиці, родовід до сьомого коліна, дитина до семи років — невинна душа, семикутна зірка кругом німба на іконах Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Святого Духа, сім таїнств, у яких проявляється божественна благодать Церкви Христової; значення числа сім у світосприйманні нашого народу пізнішого походження, ніж, скажімо, числа дев’ять чи тридев’ять; фігурує у приповідках і фразеологізмах: «У нього сім п’ятниць на тижні» — про людину несталих переконань; «Сьома вода на киселі» — про людину на найдальшому щаблі спорідненості; у народних весільних піснях співають, що воду для святого короваю взято з семи криниць, борошно принесено в семи міхах, змелено його з пшениці, що виросла на семи полях, до короваю докладено сім кіп яєць, що їх знесли сім білих кур, масло для короваю взято з семи кадовбів, а збито його з молока від семи корів; інший варіант — борошно для короваю змелено на семи жорнах, і переховувано його сім літ, сіль для нього везли всеми возах, масло збито з семи макітер, які стояли в семи хатах; пор. вірування в те, що зозуля через сім років перемінюється на яструба, що дитина семи років бачить домового, що бувають особливі богатирі-семилітки, а також мудрі дівчата-семилітки; у казках наймит дістає сім зерен, а герой по сім буханців хліба; чоловікові радять не вірити жінці 7 літ і 7 неділь; вважають у замовляннях, ніби пропасниць 77 і від них має бути 77 ліків; чудодійне значення мають сім вод, а є таке, що й «у семи водах не обмиєш»; «Усім по сім, а нам по вісім», — примовляють пияки до чарки; сім літ — замкнений цикл, кажуть: «Уже сім літ, як правди ніт» — звідси й чарівне сім разів повтору: «Сім раз міряй, а раз одріж», «Сім раз сідав і спочивав, аж поки таки знайшов», «Сім раз упаду, сім раз устану»; кажуть: «Є сім причин, а одна смерть»; число сім часто переходить в 70, 77, 700, пор. у Біблії: Петро питає Христа, скільки разів треба прощати образи, «до семи раз?», на що Христос відповідає: «Не кажу тобі — до семи раз, а до сімдесят раз семи»; у грецькій легенді, пристосованій до української дійсності: «Вийде промінь сонця красного, освітить всю землю Святоруську — на Русі буде город Єрусалим (Київ) головний, а в тім городі церква соборная премудрості Божої (Софія) з 70 верхами (банями)»; пор. колядку: «Ой, підіте ви, ремісничейки, а зітніте ви кедрове дерево, збудуйте з него Святу Софію, Святу Софію в святім Києві, би на ній було сімдесят верхів, сімдесят верхів, сімдесят крижів, семеро дверей, а єдні підлоги»; народна приповідка твердить, що «чорт сімдесят пар постолів стоптав, поки їх докупи зібрав»; число сімсот уживається у весільних піснях на означення великого роду: «Не стій, вербо, розвивайся, розвий собі, вербо, сімсот квіток, сімсот квіток і чотири: всім боярам по квіточці, всім дружкам по квіточці»; тут верба — мати роду; матір’ю роду виступає також маківка: «Стоїть стріла серед двора, а в тій стрілі сімсот і дві» або «Під одним ковпаком сімсот козаків»; число символізує також громаду парубків і дівчат: «Дасть Бог урожай, як зелений гай. Як же ми його ой та й зіжнемо? Зберемо женців сімсот молодців і в’язальниць сімсот дівочок». Коли б сім собак, то б од усіх сімох од’їлась (М Номис); у сполученні: ба́басім миль з-за пе́кла — дуже зла баба; сім мішкі́в греча́ної во́вни, сім мішкі́в греча́ного Гаври́ла — багато зайвого, безглуздого; сім п’я́тниць на ти́ждень у кого — хто-небудь дуже часто й легко змінює свої рішення, наміри, настрій і т. ін.; як сім баб пошепта́ло кому — набагато кращий (став хтось); як сім га́лок хто — дуже, надзвичайно (про чорний колір) див. ще магі́чні чи́сла.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 541-543.