СУШИТИ

СУШИ́ТИ, сушу́, су́шиш, недок., перех.

1. Позбавляти вологи, робити що-небудь сухим, помістивши його на повітрі, в теплому місці, біля вогню, на сонці. [Поліксена (трошки збентежена):] Мої рабині під вікном були, сушили вовну, чули ненароком розмову вашу (Л. Укр., II, 1951, 291); Баба сушить гроші коло вогню, — запліснявіли були (Хотк., II, 1966, 163); В хаті Ганна.. розпалила дрова, розвісила сушити вологий Катеринин одяг (Чорн., Визвол. земля, 1950, 30); Якось на горищі, як розвішувала сушити білизну, зустрілася Захарова з Сашею, дочкою робітника (Донч., II, 1956, 113); // Позбавляючи вологи, робити сухішим, сухим. Люде б сонце заступили, Якби мали силу, Щоб сироті не світило, Сльози не сушило (Шевч., І, 1963, 32); Вітер приносить дощі, але вони теплі, і сонце за півгодини все сушить (Коцюб., III, 1956, 406); Весняне сонце ясніло у всій красі, топило сніги, сушило болота і втискалося до кожного кутика (Кобр., Вибр., 1954, 103); Вода не давала суховіям сушити грунт (Рад. Укр., 29.IX 1950, 2); Якусь хвилину отак і стояли, занімівши,.. тільки час від часу гарячими губами сушили одна одній змокрілі щоки (Баш, На.. дорозі, 1967, 51); // Викликати відчуття сухості у горлі, на губах, язиці і т. ін. Холод пройняв все її тіло, тоді як зітхання гаряче-гаряче так і смаже уста, так і суше [сушить] у роті (Мирний, І, 1954, 311); Палюще дихання пустині сушило губи (Ільч., Серце жде, 1939, 266); Жага йому шалена у грудях сушить, дихать не дає (Гонч., Вибр., 1959, 382); // безос. — Ніч холодна, а пити… просто сушить всередині (Гончар, Тронка, 1963, 247); // Робити що-небудь сухим, витираючи або промокаючи його чимсь. Вони сушили очі хустинками з чорними траурними бережками (Смолич, II, 1958, 118).

Суши́ти зу́би див. зуб.

2. Видаляючи вологу з рослин, плодів, ягід і т. ін., робити їх сухими і придатними для зберігання; засушувати, висушувати. Потім її стала [Маріула] вчити І лікарувати [лікарювати], Які трави, що од чого, І де їх шукати. Як сушити, як варити… (Шевч., II, 1963, 315); Він косить траву і сушить сіно, для них [звірів] будує хліви і стайні (Фр., IV, 1950, 121); Іриней готував для нього різні ліки, ходив за ними кудись далеко в ліс, а потім кип’ятив, сушив, розтирав (Кочура, Зол. грамота, 1960, 186); У жилих будівлях під навісами сушили і зберігали овочі та фрукти (Дерев. зодч. Укр., 1949, 61); На вози вантажили для них сухий пайок, пекли хліб, сушили сухарі (Тулуб, В степу.., 1964, 246); В сушарці яблука починають сушити при температурі 75-80 градусів (Колг. Укр., 6, 1956, 39).

3. перен. Підриваючи здоров’я, робити худим, ослабленим; виснажувати, знесилювати. Сушить чоловіка не робота, а турбота (Укр.. присл.., 1963, 187); Яка та панська робота важка та нагальна, як вона її сушить та в’ялить (Мирний, IV, 1955, 36); Страшна туга підривала її сили і сушила тіло, і дівчині інколи здавалося, що вона опускається на дно глибокої ями (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 21); Не старість, а горе і безправ’я сушать і гнуть людину (Цюпа, Україна.., 1960, 258); // Завдавати моральних страждань; мучити. Рум’яна, гарна на лиці, Хороша, з чорними бровами, Вона сушила молодців Своїми ясними очами [очима] (Рудан., Тв., 1959, 60); — Не суши мене..; скажи мені щиру правду, чи слати до тебе старостів, чи ні? (Н.-Лев., II, 1956, 61); Ми глянули на неї всі втрьох. Ми сушили її очима, кололи наскрізь.., а слів підходящих не знайшли (Ю. Янов., І, 1954, 84).

◊ Го́лову суши́ти див. голова́; Суши́ти мо́зок (діал. мі́зок, мі́зки) — напружено думати про що-небудь, намагатися зрозуміти що-небудь, розв’язати складне питання. [Грінчук:] Десь там, — кажу, — сам [писар] у тій радниці сидить та над нашими справами мозок собі сушить (Фр., IX, 1952, 59); З ніг Валить бабу горе! Все шука вона вузла [з грошима], Дума, сушить мізки (С. Ол., Вибр., 1959, 233); Суши́ти се́рце див. се́рце.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 874.

Сушити, шу́, шиш, гл.

1) Сушить. Сорочки попрала, — треба сушити.

2) Сущить, крушить. Не суши серденька ти мені. Мет. 45. Мовчанка не пушить, головоньки не сушить. Ном. № 1117.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 234.