СТІНКА

СТІ́НКА, и, ж.

1. Те саме, що стіна́. Лобом стінки не проб’єш (Укр.. присл.., 1963, 45); Дарка.. білила стінку близько вікна (Л. Укр., III, 1952, 654); Ліворуч.. мали бути гаражі. Це Сахно добре знала з генерального плану маєтку, що висів на стінці в кабінеті доктора Гальванеску (Смолич, І, 1958, 96); Атмосфера Землі ставить електричну стінку на шляху довгих радіохвиль, що надходять від Сонця (Наука.., 11, 1962, 56); Перед самою перервою було призначено штрафний удар у бік воріт господарів поля. Кияни вишикували стінку захисників (Знання.., 3, 1972, 28).

◊ До сті́нки поста́вити див. поста́вити; Лі́зти (полі́зти) на сті́нку (сті́нки) — те саме, що Де́ртися на стіну́ (сті́ни) (див. де́ртися). — Дивує мене, пане осавуле, ось що. Місяць тому ти ліз на стінку, вимагаючи миру з Туреччиною і татарами, а тепер співаєш щось зовсім іншої (Тулуб, Людолови, І, 1957, 411); Припира́ти (припе́рти) до сті́нки кого — те саме, що Притиска́ти (прити́снути) до сті́нки (див. притиска́ти). Все перемішалося в старому, як перемішується лише в тому, кого вперше в житті припирають до стінки (Шовк., Людина.., 1962, 352); Приста́вити до сті́нки див. приставля́ти; Притиска́ти (прити́снути) до сті́нки див. притиска́ти; Става́ти (ста́ти) до сті́нки — іти на розстріл. Я до стінки знову стану — обличчя й груди під огонь… (Сос., І, 1957, 143); Ста́вити (станови́ти, поста́вити і т. ін.) до сті́нки (під сті́нку) — розстрілювати. Таких словом не діймеш, таких до стінки ставити… (Збан., Сеспель, 1961, 311); — Уб’ють [куркулі].. Ну, й хай. Хіба й раніш не дивився він смерті сміливо в самі очі: до стінки становили… (Головко, II, 1957, 83); — Пам’ятаєш, відсилав я тебе із пістолетом у степ.. Чкурнув би ти з ним — мене б до стінки поставили (Тют., Вир, 1964, 362); Хоч го́лову об сті́нку [бий (розби́й і т. ін.)] — про неможливість що-небудь зробити, про непереборні перешкоди. Грамота.. не подається колишньому панському пастухові, хоч голову об стінку!.. (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 114); [Як] за сті́нкою жи́ти — жити, тримаючись осторонь від інших людей. Молоді живуть за стінкою. Ані їх у людей, ані в їх людей не видно (Вовчок, І, 1955, 169); Як за сті́нку засу́нутися — те саме, що Як за стіну́ засу́нутися (див. стіна́). — Вийшла заміж — як за стінку засунулась: змарніла, зв’яла, моя рибочка (Вовчок, І, 1955, 39); Як об сті́нку горо́хом див. горо́х.

2. Бічна сторона якого-небудь вмістища, порожнистого предмета. В мішках.. танцювали останній свій танець налякані поросята, випираючи стінки своєї темниці (Коцюб., II, 1955, 361); По стінці відра задзвеніли струмені молока (Чорн., Пісні.., 1958, 50); Полімерні плівки застосовують і для покриття стінок каналів та водойм (Рад. Укр., 1.VІІІ 1959, 3); // Оболонка, покриття якого-небудь внутрішнього органа, порожнини або клітини рослини. Залози, що знаходяться в стінках шлунка, виконують дуже важливі функції: виділяють соляну кислоту (Хлібороб Укр., 3, 1970, 37); Фізкультурники з слабшою черевною стінкою обв’язують поперек широким ремінцем (Знання.., 10, 1967, 28); Стінки кровоносних судин.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 716.

Стінка, ки, ж.

1) Ум. отъ стіна. Майстрі швидко викинули стінку між старою светлицею і кімнаткою. Левиц. І. 390.

2) Стѣна изъ поставленнаго стоймя камыша, иногда полукругомъ, иногда двѣ стѣны, соединенные подъ угломъ, и пр. — для защиты рождающихся ягнятъ. О. 1862. V. Кух. 32, 38.

3) Рыболовная сѣть, которой перегораживаютъ поперекъ всю рѣку. Вх. Пч. II. 22.

4) Откосъ горы или крутой берегъ рѣки, поросшій лѣсомъ, роща по отлогостямъ горы надъ рѣкой. Сим. 49, 146.

5) 15 локтей полотна. Угор.

6) Родъ игры въ мячъ. О. 1861. XI. Св. 36. КС. 1887. VI. 463.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 206.