СТРІЛКА

СТРІ́ЛКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до стріла́ 1. Хлопчик якийсь із луком та із стрілкою націлявся з-за рожевих кущів (Вовчок, І, 1955, 145); На широкому й високому чолі неначе бігли дві довгі чорні темні стрілки: то чорніли тонкі довгі брови (Н.-Лев., III, 1956, 16); * У порівн. — Куди тебе нечиста мати носить? — питаю погонича, — дорога пряма, як стрілка, а ти крутишся (Стор., I, 1957, 79).

◊ Як стрі́лка бі́гти (мча́ти, не́стися і т. ін.) — дуже швидко, стрімко бігти, мчати і т. ін. Троянці разом прийнялися І стали веслами гребти, Як стрілки, човники неслися, Мов ззаду пхали їх чорти (Котл., І, 1952, 88).

2. Тонка вузька пластинка з загостреним кінцем, яка обертається на осі і показує час, напрям і т. ін. на шкалі вимірювальних приладів. Коли стрілка от-от мала торкнутись до чотирьох, задзвенів дзвінок, і жінка хутко побігла одчиняти двері (Л. Укр., III, 1952, 592); З одного і з другого боку від рубильників поблискували склом прилади із стрілками (Донч., V, 1957, 160); Стрілка манометра йде до максимуму… (Еллан, II, 1958, 10).

∆ Магні́тна стрі́лка див. магні́тний.

3. Знак для вказівки напрямку у вигляді риски, від кінця якої під гострим кутом відходять дві коротенькі рисочки. — Ось наше «Л», — сказав Чернишеві Козаков на велику літеру, що її хтось розгонисто накреслив.., поставивши стрілку на захід. — Значить, ідемо правильно (Гончар, III, 1959, 10); Стрілка з написом на стовпі, що стояв на розі, звеліла Варварі звернути в малу вуличку осторонь від дороги (Перв., Дикий мед, 1963, 101); // Візерунок у вигляді такої риски. Панчохи з стрілками.

4. Безлисте тонке стебло рослини з суцвіттям угорі. Перші проліски стрілкою грунт пробивають поволі (Перв., І, 1958, 216); Молоді квіткові стрілки катрану діти залюбки їдять як смачну овоч (По заповідних місцях.., 1960, 21); // Вузький довгий пагін у рослин, з якого розвивається листок, колосок і т. ін. Вітер теплий пригортається до свіжих стрілок трави (Коп., Як вони.., 1948, 13); Озима пшениця, густа та листата, стеблина в стеблину, з набубнявілими вже стрілками, готова скоро заколоситися (Коцюба, Нові береги, 1959, 385).

Ви́хід у стрі́лку див. ви́хід; Іти́ (йти, піти́, ви́йти ї т. ін.) у стрі́лку — про переважний ріст, розвиток стебла рослини за рахунок листків, коренеплода і т. ін. Жито, призначене під зелений конвейєр, вже добре викущилось і починало йти у стрілку (Добр., Тече річка.., 1961, 189); Посіяне росло. Сходи пішли в стрілку. Стрілки викинули колос (Дор., Не повтори.., 1968, 99); У південних районах озиме жито вийшло в стрілку, добре розвиваються пшениця і всі ярі культури (Рад. Укр., 18.V 1957, 1).

5. Пристрій для переведення трамвая чи поїзда з однієї рейкової колії на іншу. Вагон похитується і сунеться тихо, лагідно, часом гуркочучи на стрілках (Досв., Вибр., 1959, 212); На коліях є така стрілка, що за її допомогою.. направляють поїзд туди, куди йому треба (Юхвід, Оля, 1959, 106).

6. Місце роздвоєння в нижній частині копита. — В борозного копита нікудишні.. А так, збоку, показують нічого. Стрілки треба розчистити (Стельмах, II, 1962, 367).

7. Вузький довгий мис, що утворюється при злитті двох річок, а також піщана коса, намита прибоями. Станіславська коса заходить далеко в море і кінчається там тоненькою пісковою стрілкою (Мас., Роман.., 1970, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 775.

Стрілка, ки, ж.

1) Ум. отъ стріла. Пустимо стрілку як грім по небу. АД. І. 9. Стрілка-пірка. Пернатая стрѣла. Я свого сина сама вгадаю — по стрільці-пірці, по красній дівці. Чуб. III. 294.

2) Стрѣлка (въ часахъ, компасѣ и др.).

3) Трубчатый стебель у хлѣбныхъ растеній, у лука. Гол. Од. 48. Чуб. VII. 413. Жито вже викида стрілки. (Залюб.). Ще хліб і досі росте у стрілку, а поки колос викидатиме, то ще підождемо. Лебед. у. Цибуля погналась в стрілки. Левиц. І. 28.

4) Дышло у воза. Н. Вол. у.

5) Рычагъ въ маслобойнѣ. Екатер. у. (Залюб.).

6) Значекъ на ухѣ овцы: вырѣзка остраго угла. Мнж. 182. См. Стрівка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 216.