СТРІЛИЦЯ

СТРІЛИ́ЦЯ, і, ж. Те саме, що стрілоли́ст. Поступово в руках у Вадика зібрався чималий букет. Була вже тут і герань лугова, і стрілиця з листям, справді схожим на стрілу (Збан., Таємниця.., 1971, 439).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 774.

Стрілиця, ці, ж.

1) = Стріла. Подай мені лука й три стрілиці. АД. І. 149.

2) Сапожная колодка (ступня). Сумск. у. Вас. 161.

3) Кряжъ. Воно, бач, гора б то; але по цей бік балка дуже глибом і по той бік теж; так він не балкою, а стрілицею побіг, бо, бач, рівно було. Канев. у.

4) Прорѣзанный каналъ на болотѣ. Пирят. у.

5) Раст. Saggitaria saggitaefolia L. ЗЮЗО. I. 134.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 216.