СТРУМІНЬ

СТРУ́МІНЬ, меня, ч.

1. Вузький потік води або якої-небудь іншої рідини. Як заплаче [Горпина], як затужить, — де ті й сльози беруться! так і ллються струменем (Вовчок, І, 1955, 68); Як тільки підвозили бочку, до неї з галасом кидались школярі і по черзі підставляли під бурхливий струмінь відра (Донч., V, 1957, 212); Раптом велика брила породи сама відвалилась, і з земних грудей могутнім струменем вдарила вода (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 99); Скинув [Щорс] шкіряну тужурку. Відкрив кран і з стогоном підставив голову під холодний струмінь (Довж., І, 1958, 184); * У порівн. По дереві фуганок майже співає,.. робота тече, як струмінь пахущої води (Ю. Янов., II, 1958, 140); // Вузький потік або неширока смужка світла, диму, полум’я, повітря і т. ін., що поширюється, спрямовується куди-небудь. В цехи струменями лилося сонячне світло (Донч., Карб. камінь, 1946, 39); Над хатами курились димарі.. Дим тягнувся рівним струменем в небо (на погоду!) (Вільде, Сестри.., 1958, 371); Він відчинив вікно, і струмінь свіжого повітря влетів у вагон (Трубл., II, 1950, 133); Струмінь вогню вирвався з кулемета (Гончар, Таврія.., 1957, 554); // Безперервний потік сипкої речовини. Струмені піску здіймаються над землею, б’ють в лице, сліплять очі, залазять у вуха (Рад. Укр., 30.VІІІ 1952, 2); * Образно. У Маріїну гарячу проповідь вклинялися десятки нових голосів. Наче прорвало нетривку греблю, що стримувала бурхливий словесний струмінь (Кир., Вибр., 1960, 348).

2. рідко. Те саме, що струмо́к 1. А вже красне сонечко Припекло, припекло,.. На вулиці струмені Воркотять, воркотять (Олесь, Вибр., 1958, 233); Рушиться по полю сніг, Свиснув бабак, почорніла дорога, Струмінь в ярочку побіг (Щог., Поезії, 1958, 87); * Образно. Хай усі струмені й ріки нашої багатонаціональної й багатобарвної літератури течуть і шумлять кожна по-своєму (Рильський, Веч. розмови, 1964, 76).

3. перен. Певна риса, особливість, властива кому-, чому-небудь або характерна для когось, чогось. Високою мірою властивий був Неруді гумористичний струмінь (Рильський, III, 1956, 318); Загальновідомо, що перші кроки становлення радянської літератури позначені могутнім струменем романтики, народженої пролетарською революцією (Нар. тв. та етн., 1, 1967, 87); // Суспільний, науковий, літературний і т. ін. напрям, школа, течія. Минули довгі роки, перш ніж із загальнодемократичного потоку виділився пролетарський струмінь, а рух робітників почав набирати організованого, дійсно класово-пролетарського характеру (Ком. Укр., 12, 1966, 41); Саме в цей період, коли творчість письменниці [О. Кобилянської], її талант стали загальновизнаними, чиняться спроби відірвати її од демократичного струменя розвитку української літератури (Вітч., 12, 1963, 186); // Елемент, певна сторона чого-небудь. Фольклорні струмені в драматичні твори проникають, головним чином, через мову дійових осіб (Нар. тв. та етн., 3, 1961, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 791.

Струмінь, меню, м. Потокъ, ручей. Щог. Сл. 6. Мир. ХРВ. 31. Де ті й сльози беруться! так і ллються струменем. МВ. І. 101.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 219.