СТРЕЛЬНУТИ

СТРЕ́ЛЬНУТИ, ну, неш і СТРІЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. Однокр. до стріля́ти (у 1, 3-10 знач.). Коли раптом щось — лусь! Стрельнув хтось з рушниці. Так по селу і покотилось (Коцюб., II, 1955, 80); Круглов взяв зброю з рук Федора, ліг і стрельнув (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 37); — Горпина з переляку з дитиною на піч сховалася. А я як стрільнув, та шаблею, шаблею… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 65); Десь поблизу наче оглушливо стрельнула гармата (Шовк., Інженери, 1956, 371); Машина стрельнула білим димом, легко зірвалася з місця і зашелестіла шинами по крутій вигнутій дорозі (Ткач, Крута хвиля, 1956, 85); — Вйо, коні! — стрельнув батогом Іван Бондар (Стельмах, На.. землі, 1949, 237); Промчав вулицею чорний вершник, вітер роздував його плащ-палатку, багнюка стрельнула з-під копит в усі боки (Гончар, III, 1959, 133); Шампанське у Валетових руках стрельнуло, дзвінко цокнуло корком у стіну (Дор., Не повтори.., 1968, 239); Сонце здіймалося вище й вище, його проміння стрельнуло Лукії у вічі (Донч., III, 1956, 71); Сидю [сиджу].. я під повіткою, зубці до грабель тешу, а вона вийде на ганок та як стрельне: — Свириде! (Вишня, І, 1956, 254); Пилипко затих, наче заснув. Що се таке? Він почув, наче що стрільнуло в йому (Мирний, IV, 1955, 301).

◊ Стре́льнути (стрільну́ти) о́ком (очи́ма, по́глядом) на кого, в кого: а) кинути короткий швидкий погляд; позирнути. Антон стрельнув настороженим оком на Катерину (Чорн., Визвол. земля, 1959, 150); Сашко Коваль гарячими очима стрельнув на діда (Збан., Єдина, 1959, 120); б) кокетливо поглянути на кого-небудь. — Ой, свекруха ж комусь попадеться, — одягаючись, сестра лукаво стрельнула оком в Данька (Гончар, II, 1959, 143); Чорноброва провідниця, стрільнувши на нього голубими очима, весело промовила: — Поправляйтеся, я за вами заїду (Колг. Укр., 12, 1957, 46); Хоч в о́ко (в о́чі, у ві́чі) стрель (стре́льни) див. о́ко¹.

2. розм. Раптово виникнути, з’явитися (про думку, намір і т. ін.). Як згодом вияснилося, Несторові в останню хвилину стрельнула «ідея» прикрасити машину зсередини білими хризантемами (Вільде, Сестри.., 1958, 579).

Стре́льнула в голові́ (до голови́ і т. ін.) ду́мка — раптово виникла, з’явилася в свідомості думка. І зненацька стрельнула в голові думка: «А чому б тобі, Стецьку, не втекти? Спить отаман, і нехай собі спить. А ти помаленьку,.. тихесенько в кущі..» (Цюпа, Назустріч.., 1958, 348); Стрельнула йому до голови думка.. спорудити небачену в Новгороді палату (Загреб., Диво, 1968, 383).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 761.

Стрельнути, ну, неш, гл. Выстрѣлить. Він як стрельне. Рудч. Ск. II. 2. Хочеться (з рушниці) стрельнути. Котл. МЧ. 455.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 214.