СТОПА

СТОПА́¹, и́, ж.

1. Кінцева нижня частина ноги людини та задньої кінцівки деяких наземних хребетних тварин. Сашко відсунув дикт і вийняв із схованки скриньку з приступкою для стопи зверху та двома щітками і набором баночок «гуталін» усередині (Смолич, V, 1959, 17); При ураженні шкіри стіп.. виявляється неможливим тривале перебування на ногах (Лікар. експертиза.., 1958, 122); У заглибині.. печери виявлено кістки стоп, гомілки і кистей рук неандертальської людини (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 15)

2. заст., поет. Нога.

◊ Від стіп (стоп) до голови́ — те саме, що З ніг до голови́ (див. голова́). Жах перейняв її від стіп до голови. Півнеба проковтнула мутно-чорна обважніла хмара (Хотк., II, 1966, 218); Іти́ стопа́ми (по стопа́х) кого — наслідувати кого-небудь у своїх діях, вчинках; На вели́ку (па́нську і т. ін.) стопу́; На вели́кій (па́нській і т. ін.) стопі́, діал. — багато, розкішно. — Я не жила сими часами на великій стопі, не бувала так часто в товариствах (Фр., VI, 1951, 383); Направля́ти (напра́вити, спрямо́вувати, спрямува́ти) [свої́] сто́пи куди, жарт. — іти, прямувати куди-небудь. Потресов і Струве направили свої стопи в будуар мадам Половцової (Бурл., Напередодні, 1956, 170); Па́дати (припада́ти) до стіп (до стоп) кому — те саме, що Па́дати в но́ги (до ніг) (див. па́дати).

3. рідко. Нижня частина гори. Хто не знає нашого розкішного Покуття у стіп Карпатських гір..? (Кобр., Вибр., 1954, 83); Юра йшов невеличкою сіножаттю, що простяглася між стопою гори, з якої він зійшов, і гостинцем, що йшов поперек села (Фр., IV, 1950, 418).

СТОПА́², и́, ж. Одиниця виміру віршованих рядків; група складів з певним, незмінним для даного вірша розташуванням одного наголошеного і одного, двох чи трьох ненаголошених складів. Великоруський пісенний вірш збудований з правильних стоп: трохеїв, ямбів, дактилів та ін. (Муз. праці, 1970, 29); Стопа — це група складів, в якій наголос займає певне місце і яка повторюється на протязі всього віршованого рядка (Укр. літ., 8, 1957, 115).

СТОПА́³, и́, ж., розм., рідко. Те саме, що стіс. За кілька хвилин виросла ціла стопа аркушів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 311); Після остаточної обробки голубі стопи зошитів надходять на дільницю, де їх підраховують, упаковують (Веч. Київ, 13.VІІ 1957, 1).

СТОПА́⁴, и́, ж.

1. Стара (до запровадження метричної системи мір) російська міра кількості паперу, яка дорівнювала 480 аркушам.

2. Одиниця довжини у Чехословаччині (28,4 см — у Моравії, 29,6 см — в Чехії), Югославії (31,6 см), Польщі (28,8 см). — Кождий такий пушок — се ось такий здоровенний будяк, що запоганить квадратову стопу землі (Фр., IV, 1950, 325).

3. Російська міра місткості посудини для вина (близько 0,6 л.), якою користувалися до XVII ст.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 730.

Стопа, пи́, ж.

1) Стопа, ступня, слѣдъ ноги. Тілько ми поминули, — вони (лисиці) тоді повставали да так стопа в стопу і біжать. О. 1861. V. 70. Старий показав мені на дві стопи, висічені на тій скелі. Стор. II. 122.

2) Футъ. Пять стопів глини. Федьк. І. 75.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 209.