СТИСКАТИСЯ

СТИСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і СТИ́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТИ́СНУТИСЯ, нуся, нешся; мин. ч. сти́снувся, нулася, лося і сти́сся, сти́слася, лося; док.

1. Зменшуватися в об’ємі під дією зовнішнього тиску; ущільнюватися. При русі поршня вгору.. повітря в циліндрі стискується (Підручник шофера.., 1960, 267); // Зменшуватися в об’ємі під впливом охолодження. — Бачите, діти, — казала вчителька, — від нагрівання тіла розширюються, збільшуються, а від холоду стискаються (Ів., Таємниця, 1959, 12); Вдень сонячне проміння нагріває поверхню каменя, а вночі вона охолоджується. Камінь з поверхні то розширюється, то стискується (Фіз. геогр., 5, 1956, 107); // Скорочуючись, зменшуватися довжиною, об’ємом і т. ін. (про серце, м’язи, зіниці тощо). Моє серце набігалось за життя й тепер помалу стискується і випростується (Ю. Янов., II, 1958, 13); Розпач огорнув хлопця. Серце його стислося маленькою кулькою (Донч., VI, 1957, 105); // перен., розм. Скорочуватися в часі; // перен., розм. Зменшуватися, скорочуватися в обсязі. Оповідання дедалі стискується.

2. Щільно з’єднуватися, стулятися (про губи, повіки і т. ін.). Її губки… мусили стискатись у маленький кружечок, щоб могли зміститися навкруг мацісінького ротика (Март., Тв., 1954, 255); Літака кидало з боку в бік, і тонкі губи Волоха стискалися все міцніше (Собко, Зор. крила, 1950, 40); По короткім розмислі [роздумуванні] чоло його наморщилось і уста міцно стиснулися (Фр., III, 1950, 404); Я бачив, як побагровіло Освальдове обличчя і стиснулись щелепи (Кол., На фронті.., 1959, 61); // Згинаючись і притискаючись один до одного, утворювати кулак (про пальці рук). Він гримнув на жінку злим, здушеним, хриплим голосом. Руки самохіть стиснулись в кулаки (Коцюб., І, 1955, 374); // Збиратися, складатися (в складки, зморшки і т. ін.). Наче хмара насунула на ясне обличчя Колісникове: брови стиснулися, а очі.. угородилися в непоказне обличчя старої (Мирний, 111, 1954, 300); // також без додатка. Зіщулюватися. Тамара дивиться на нього, а він щулиться, стискується, де поділась його бундючність..? (Хижняк, Тамара, 1959, 279); Він згорбився, стиснувся, втягнув голову в плечі і мовчки сидів у присмерках, пригнічений сумом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 356).

Стиска́ються (сти́скуються, сти́снулися, сти́слися) кулаки́ (ру́ки); Стиска́ються (сти́скуються, сти́снулися, сти́слися) ру́ки (па́льці) в кулаки́ — хтось розгніваний, обурений чиїмись словами, вчинками та готовий обстоювати свою правоту; хтось перебуває в стані крайнього напруження. — Що їм [панам] до суду і людської кривавиці? — стиснулись кулаки в чоловіка (Стельмах, I, 1962, 420); Кому ж не стиснуться раптово руки Від помсти лютої жаги? (Л. Укр., І, 1951, 113); Злість охвачує його.. Голова горить, руки стискаються в кулаки (Коцюб., І, 1955, 442); Його пальці стискувались в кулаки. У цю страшну для нього годину він ждав, що князь Святослав обмовиться, розповість, як і коли думає вирушати в гори (Скл., Святослав, 1959, 510).

3. Стояти близько, впритул один до одного. Схлипуючи й дрижачи, стиснулися вони в купу, як вівці під дощем (Тулуб, Людолови, І, 1957, 163); У підсиненім повітрі затріпотів червоний прапор, і селяни, стиснувшись навколо нього, пішли до панського палацу (Стельмах, І, 1962, 627); // перен. Бути розташованими на дуже близькій відстані один від одного. Будівлі щільно стиснулись на довгій піщаній косі; // перен. Збиратися, нагромаджуватися у великій кількості (про думки, почуття). Похмурі думки стиснулися в його душі.

4. Потискати одна одну (про руки). Таємне віче розійшлось таємно; ..ніхто не озивався; ручки́ стискались мовчки на прощання (Л. Укр., І, 1951, 188); Руки їхні зблизились.., злилися в нервово-гарячому потискові і стискалися все міцніше (Гончар, Тронка, 1963, 51); // з ким, розм. Обійматися. З ким сьогодні щиро стискався [доктор Бессервіссер], тому завтра наплює в лице (Фр., III, 1950, 258).

5. тільки 3 ос. Здавлюватися від болю або під впливом сильного переживання (про груди, горло і т. ін. Від того погляду мої груди стискалися, вся моя істота тремтіла (Фр., II, 1950, 64).

Се́рце стиска́ється (сти́скується, сти́снулося, сти́слося) у кого, кому — когось охоплюють хвилювання, почуття тривоги, страху і т. ін. Коли згадую про нього, стискається серце (Коцюб., III, 1956, 316); Чує [Роман], як стискається в нього серце з жалю до матері (Стельмах, І, 1962, 137); Серце то лякливо стискувалось,.. то враз розпирало груди (Панч, II, 1956, 481); Серце мені стиснулося: он вони — рідні Карпати! (Мур., Бук. повість, 1959, 26).

6. Звужувати своє русло (про потік, річку і т. ін.). Потік спочиває, любуючися, але на те лиш, щоб за кілька кроків знов забитися, запінитися,.. стискаючися між двома плитами (Хотк., II, 1966, 49).

7. тільки недок. Пас. до стиска́ти, сти́скувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 704.

Стискатися, каюся, єшся, сов. в. стисну́тися, ну́ся, не́шся, гл.

1) Сжиматься, сжаться, сдавливаться, сдавиться, стискиваться, стиснуться. Уже в його й рука стискалася в кулак.

2) Сбиваться, сбиться въ кучу, столпиться. Чого це ви так стиснулись, як вівці? Н. Вол. у.

3) — плечима. = Стискати 3. Стиснувсь плечима та й пішов. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 205.