СПОКІЙНИЙ

СПОКІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який перебуває в стані спокою (у 1 знач.). Непроглядний гай стоїть тихий та спокійний, темний та свіжий (Вовчок, І, 1955, 367); Погода чудова, тиха, безхмарна, вітру нема, море спокійне (Коцюб., III, 1956, 352); Тихі, тихі й спокійні в ту нічку були ліс і поле (Л. Укр., І, 1951, 199); Спокійне повітря відпочиває недовго. Вітер потроху перелягає, шамотить над хвилями (Ю. Янов., II, 1958, 50); // Який перебуває в стані рівноваги. Ти, поете, слухай Голоси і лживі, й праві, Темний гріх і світлий сміх, І клади не як Феміда, А з розкритими очима На спокійні терези (Рильський, І, 1960, 216); // У якому нема великого руху, шуму. Маруся окинула оком.. спокійний куточок свого гніздечка (Н.-Лев., VI, 1966, 87); Він лежить у спокійній землянці, і війни нема, є лише білий місяць на порозі (Гончар, III, 1959, 26); Живуть [ляльки] у садку, в дуплі старої груші. Там улаштовано їм спокійну, затишну кімнатку (Донч., VI, 1957, 10); // Який відзначається спокоєм, стриманістю, рівністю в протіканні, у виявленні. На другий день у селі усе прокидалося й сповнялося село спокійним, щоденним гомоном (Вовчок, І, 1955, 365); Над всім панує тільки ритмічний, стриманий шум, спокійний, певний у собі, як живчик вічності (Коцюб., II, 1955, 228); Рядом із сонцем, в безмірній вишині парить орел, ізрідка долітає звідтам, з небесних просторів, спокійний клекіт (Хотк., II, 1966, 145); На палубі порипують снасті. Дме рівний, спокійний бриз (Ю. Янов., II, 1958, 81); Присутні вели спокійну, видно, давно розпочату розмову (Гончар, III, 1959, 294); // Повільний, розмірений. На поміч прийшла Варвара. Її спокійні рухи, з якими вона вешталась по хаті, збирала одежу та натягала дітям панчішки, певний важкий хід босих ніг, поважне обличчя — все те навівало на паню Наталю спокій (Коцюб., II, 1955, 164); Надворі вітер притихав, а дощ лляв спокійнішим темпом (Коб., III, 1956, 191); Молодиця прегарна, років їй, певно, сорок, хода спокійна і навіть велична (Ю. Янов., І, 1954, 62); Повз рейки стрілочниця йшла повільним і спокійним кроком (Сос., Близька далина, 1960, 266); // Який дозволяє уникнути турбот, незручностей, зберегти спокій. Привітна й тиха своїм спокійним сімейним побитом, стала вона [хата] тепер притоном гульні п’яної (Мирний, І, 1949, 399).

Спокі́йний стан — стан повної нерухомості. Дим піднімається вгору через те, що повітря знаходиться в спокійному стані; отже, на найближчий час не передбачається зміни погоди (Фіз. геогр., 5, 1956, 95).

∆ Спокі́йна сталь — сталь, яку одержують при більш повному, в порівнянні з киплячою і напівспокійною сталлю, розкисленні рідкого металу і яка характеризується більшою однорідністю властивостей. Поділ сталі на групи залежить від кількості кисню, що міститься в ній у вигляді сполук (окисів). Так, в спокійній сталі кисню менше, в киплячій більше, а у напівспокійній ще більше (Наука.., 1, 1963, 30).

2. Який не відчуває хвилювань, тривоги і т. ін., який перебуває в стані душевного спокою (про людину). В душі Ломицького неначе випогодилось. Він був спокійний і думав, як приступити до діла (Н.-Лев., VI, 1966, 70); Максим Беркут усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах (Фр., VI, 1951, 11); Капітан стояв спокійний та величний, командуючи кораблем (Ю. Янов., II, 1958, 139); // Власт. такій людині. Запевнившись, що в хаті нема більше нічого «небезпечного», він скупчив усю силу волі, щоб дати обличчю свому спокійний вираз (Коцюб., І, 1955, 166); Його задуманість була спокійна і розважлива (Ю. Янов., II, 1958, 160); — Дивуюся вашій поведінці. Вскочили в хату, кричите. Вам не властиво розмовляти з людьми у спокійному тоні? (Тют., Вир, 1964, 68); // Який виражає душевний спокій, врівноваженість. Вона оглядала його широкі плечі, спокійне лице, на якому несподівано якось виросла борода і осіла чоловіча повага (Коцюб., II, 1955, 40); Переляк плямою пройшовся по завжди спокійному обличчі жінки, дихання її перейшло в прискорене схлипування (Стельмах, І, 1962, 168); Я бачу діда. В кабінеті він пише щось. Спокійний вид, у нього думи в струннім леті (Сос., II, 1958, 356); // У якому відсутні ознаки хвилювання, тривоги, занепокоєння і т. ін. Крига взяв із стіни телефонну трубку й покликав своїх хлопців спокійним голосом, який вони завжди чули в боях (Ю. Янов., І, 1958, 106); — Час нам обідати,— сказала Марта Кирилівна спокійним голосом, неначе між нею та дочкою нічого неприємного й не трапилось (Н.-Лев., VI, 1966, 69).

Будь спокі́йний (спокі́йна); Бу́дьте спокі́йні — не турбуйся (не турбуйтеся), не хвилюйся (не хвилюйтеся). Будь спокійний за мене, я приїду здорова (Л. Укр., V, 1956, 357); — А тепер, кажу, напишу з Дунаю. Дивись, кажу, там сама. За мене — будь спокійна (Гончар, III, 1959, 205); — Добре, я залагоджу справу, будьте спокійні (Коцюб., І, 1955, 225); Бу́ти спокі́йним за кого— що, заст. про кого— що — не відчувати хвилювання за кого-, що-небудь; бути певним у кому-, чому-небудь. За них Черниш був спокійний. Непокоїли його інші, такі, як рядовий Ягідка (Гончар, III, 1959, 343); Після другого одруження, хай на богомільній до фанатизму, але бездоганно чесній Лізі, він міг би бути спокійним за свої права батька, та ці права були в нього відібрані мстивою природою (Стельмах, І, 1962, 398); Він знав, що говорив поміж людьми і Денис, але про Дениса він був спокійний (Н.-Лев., VI, 1966, 413).

3. Який має врівноважений характер (про людину). Спокійний та тихий на вдачу, він не любив гурту, не любив крику, шуму та співів парубоцьких та дівчачих (Н.-Лев., VI, 1966, 309); Нута був спокійний, любив жарти і кпини, з робітниками поводився, як з добрими сусідами (Фр., IV, 1950, 12); Він був спокійний, розсудливий і по змозі приховував свої почуття (Смолич, II, 1958, 10); // Власт. такій людині; такий, як у врівноваженої людини. Коли хто спокійної вдачі, то терпить, хоч і погано йому жити (Л. Укр., VIII, 1965, 192); // Який не порушує спокою, не завдає турбот, клопоту оточуючим. Тут чудесний, спокійний і чесний народ, з яким добре жити (Коцюб., III, 1956, 408); // Смирний (про тварин). У безперервнім скорбнім русі все мимо, мимо, мимо… Ах!.. Дядьки в брилях суворовусі з огнем докору у очах… Тітки, бабусі та дівчата. Воли спокійні: «Цоб, цабе»… (Сос., II, 1958, 459).

4. Який протікає в спокої (у 1 знач.), без тривог і клопотів. Першого дня нічого не перестрілося війську козацькому, і спокійний був відпочинок уночі на степу (Вовчок, І, 1955, 332); Синім благосним шатром розпростерлося небо, в спокійнім спочиванню лежать гори (Хотк., II, 1966, 42); Надворі дощ шумить і плеще… Заснуло все спокійним сном (Сос., І, 1957, 470); // Без різких температурних і погодних змін, коливань (про пори року, дня); тихий, лагідний. Днина була лагідна, спокійна, хоч дитину винести (Коб., III, 1956, 82); — Яка тиха і спокійна ніч,— сказав він,— ніби зовсім немає ніде людей (Ю. Янов., II, 1958, 165); Осінь у плавнях тиха, спокійна. Безгучно ронять верби пожовкле листя на чисті застиглі плеса води (Гончар, II, 1959, 372); // Не пов’язаний з турботами, клопотами. Ніяка спокійна творча робота зараз неможлива (Коцюб., III, 1956, 285); Я вже не кажу про те, що писання споминів про таких близьких людей, якими були для мене і дядько і Ковалевський, не може вважатись спокійною роботою (Л. Укр., V, 1956, 394); // Сповнений спокою. Іноді йому щастить, і його молоде «я» рухає думку. Іноді крізь молодість проглядає спокійна досвідченість життьового шляху (Ю. Янов., II, 1958, 32).

5. Приємний для ока, який не дратує, не подразнює (про колір, світло). Нові [будинки] пишалися дротяними сітками, пофарбованими у спокійний, сталевий колір (Вільде, Сестри.., 1958, 109); Спокійні, навіть монотонні, з своїм однобарвним ромбоїдним.. рисунком, ровенські рядна і полтавські килими (Вітч., 2, 1964, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 561.

Спокійний, а, е. Спокойный. Стояв він гарний та спокійний. МВ. ІІ. 27., Ум. Спокійненький, спокійнесенький.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 183.