СПЛІТАТИ

СПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПЛЕСТИ́, сплету́, сплете́ш, док., перех.

1. Виготовляти що-небудь способом плетіння. Вона дика, боязка й чудна. Вінки собі з квіток сплітає, квітчається (Вас., І, 1959, 133); З конячого волосу сплітав [табунник] найтоншу волосінь і.. ловив рибу… (Тулуб, В степу.., 1964, 145); — Ось іди подивися, який я вінок сплела! (Мирний, І, 1954, 253); Заходився вирізувати з куща тоненькі хвойдини — хотів возика плести. Довго я мудрував, поки таки сплів його так-сяк (Гр., І, 1963, 295); А що коли б сплести сітку і запустити її в глиб дніпрову? (Донч., V, 1957, 12); А ми вовни знайдем, Рукавиці сплетем (Стельмах, V, 1963, 344); * Образно. Дід плентав помаленьку, а сумні думки сплітали навперейми страшні візерунки (Л. Янов., І, 1959, 316).

◊ Спліта́ти (сплести́) сильце́ (сільце́) на кого — користуючись чиєюсь необачністю, залучати кого-небудь до чогось, заманювати кудись. [Нартал:] Ти знов на мене сплів сильце: ти навернув мене у християнство (Л. Укр., II, 1951, 431); Спліта́ти (сплести́) сі́ті (сі́тку) навколо кого і без додатка; Спліта́ти (сплести́) павути́ння над ким— чим — інтригуючи проти кого-небудь, намагатися скомпрометувати. Він почав знову сітку сплітати, тілько тепер не малу й тонку,— тепер він розкинув її геть, розпросторив на всі боки. Він подумав: гаразд би було секретаря піймати (Мирний, І, 1954, 160); Науковий подвиг Улугбека був не до смаку фанатично настроєним прихильникам ісламу, які сплітали сіті змов навколо великого вченого (Знання.., 3, 1972, 9); Кисельов, замислившись, вмить сплітає павутиння над головами верхівнянських панів (Рибак, Помилка.., 1956, 54).

2. З’єднувати плетінням. Пальцями старий сотник Настусині коси, Мов дві гадини великі, Докупи сплітає (Шевч., II, 1963, 188); Я сумно слухала товаришки розповідь І безуважно торочки сплітала На обрусі (Л. Укр., І, 1951, 106); На одній з вулиць Переяслава-Хмельницького ще й досі стоять дві акації, стволи яких колись сплів Шевченко (Чаб., Шляхами.., 1961, 8); Сплести косу; * Образно. Вони сплітали своє існування з моїм в химерну сітку, намагались налити мої вуха та моє серце тим, чим самі були повні… (Коцюб., II, 1955, 223); Розповідав про своє життя Недокус, мов сплітав мою душу зі своєю незримими нитками (Збан., Малин. дзвін, 1958, 138); // Переплітаючи, з’єднувати, зчіплювати (пальці, руки і т. ін.). Ми сплітаєм руки, Біжимо на луки (Рильський, Урожай, 1950, 52); Пропливає в одсвіті молодого місяця постать косаря. А їй здається, що це повз неї проходить її доля.. Але не наважилась навіть словом спинити її, тільки руки на серці сплела (Стельмах, І, 1962, 324); Стара присіла на краєчок стільця, сплела пошерхлі, зморщені пальці (Жур., Звич. турботи, 1960, 137); — Тиха.. заводь,— іронічно кидає Мамайчук, що, сплівши ноги, стоїть біля машини (Гончар, Тронка, 1963, 335); // Переплітати, сплутувати (про гілля, віти, крони і т. ін.). Знов чорнолісся сплітає свої гілки вгорі й на землі (Стельмах, І, 1962, 339); Товсті осокори за узорчастою огорожею високо в небі сплітали своє верховіття (Собко, Біле полум’я, 1952, 4); Дуби сплели кошлаті віти, Шумлять в задумі ясени (Дмит., Київські кручі, 1962, 118); // перен. Тісно пов’язувати, поєднувати. — Я дрожав [дрижав] і плакав, слухаючи тих повістей, і моя дитиняча уява сплітала мимоволі стать вуйка з усіми [усіма] найстрашнішими.. потворами (Фр., І, 1955, 345); Мене чарує слова простота, що ясно, мітко к серцю промовляє, що казкою і бачить і навчає, минуле із майбутнім враз спліта (У. Кравч., Вибр., 1958, 139); Долю молодих радянських інтелігентів Ніни Думи, Галини Величай письменник [О. Копиленко] міцно сплів з життям передових трударів колгоспу (Літ. газ., 11.III 1959, 2); // перен. Схрещувати, переплітати. Знали ми, що на граніті, Край петербурзької води, Сплели, як золотисті ниті, Шевченко з Пушкіним сліди (Рильський, II, 1960, 235).

3. розм. Говорити, описувати те, чого немає й не було; створювати в уяві; вигадувати. Цар упився — вже в світлиці Він сплітає небилиці (Перв., Казка.., 1958, 38); Мотря.. стиха шепче: «Господи! і вродиться ж така дитина на світ … отаке на матір сплести?!» (Мирний, II, 1954, 289); [Xома:] Пани під час сплетуть такеє, Що й грамотніший не розв’яже (Кроп., V, 1959, 230); Олена гарячково ловила, зв’язувала в один ланцюг поодинокі слова, інтонації голосу, вирази поглядів Василюшки, щоб сплести хоч би якусь підставу для Марининої підозри, але марно.. Василюшка був завжди з нею бездоганно коректний (Вільде, Сестри.., 1958, 205).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 541.

Сплітати, та́ю, єш, сов. в. сплести, ту, теш, гл.

1) Сплетать, сплесть, связывать, связать, свивать, свить. Дивується собі і дума: який би ретязь ще сплести? Шевч. Тобі рукавички хто сплете. Г. Барв. 174. Сплести панчішку. Сплести вінок.

2) Выдумать, сочинить. Дивись, ні за се, ні за те й сплетуть не знать що. О. 1862. VI. 87.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 179.