СОЛОМИНКА

СОЛОМИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до соломи́на. Одні [бджоли] лазили по кориту, другі сиділи на соломинках (Мирний, І, 1954, 281); Дідусь було з кисличок дубових чорнило їм робить, соломинкою писати бублички вчить їх було (Тесл., З книги життя, 1949, 103); Обмолочений стіжок горить.., і на вітрі тремтять окремі соломинки (Стельмах, II, 1962, 154); Ні колоскові, ні соломинці не дасть [Жменяк] марно пропасти (Томч., Жменяки, 1964, 29); Вони пройшли через бар, де на височенних стільчиках сиділи кудлаті молодики з дівчатками і щось смоктали через соломинки (Зар., На.. світі, 1967, 79); * У порівн. Вир боротьби крутив нас, як соломинку в час повені (Ірчан, II, 1958, 7); // перен. Єдина, хоч і безнадійна можливість вийти із скрутного становища. Соломинка порятунку.

◊ Трима́тися на соломи́нці — те саме, що Ви́сі́ти (трима́тися і т. ін.) на волоси́ні (див. волоси́на). Чого вони хочуть від нього? Його душі чи його землі? Скоріше землі… Ще будуть вони гризти її, мов камінь, а запивати своєю ж кров’ю… Хоча гріх зараз думати про кров, коли власне життя тримається на соломинці (Стельмах, І, 1962, 628); Хапа́тися (хвата́тися, схопи́тися, вхопи́тися і т. ін.) за соломи́нку — те саме, що Хапа́тися (хвата́тися, схопи́тися, вхопи́тися і т. ін.) за соломи́ну (див. соломи́на). Про Гриця бовкнули німчикові, а той уже радий за соломинку схопитися, аби врятуватися. Забелькотів щось по-своєму і дозволив Грицеві обдивитися машину (Речм., Весн. грози, 1961, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 449.