СОБОР

СОБО́Р, у, ч.

1. У дореволюційній Росії — збори урядових або виборних осіб для розгляду й розв’язання питань організації, управління і т. ін. Для обговорення в присутності царя найважливіших державних справ у Москві періодично почали скликати Земські собори, що складались з представників духовенства, бояр, дворян і купців (Іст. СРСР, І, 1957, 113); // Збори, з’їзд представників духовенства християнської церкви. Через два місяці редактор журналу «Безвірний» .. читав-перечитував постанови церковного собору (Еллан, II, 1958, 35); У березні 1946 на Львівському соборі віруючі уніати порвали з папським Римом і возз’єдналися з православною церквою (Літ. Укр., 12.VII 1968, 3).

∆ Стогла́вий собо́р див. стогла́вий.

2. заст. Зібрання великої кількості людей в одному місці для розваги, відпочинку і т. ін. Мені тут [у Владаї] не скучно, а вчора то й зовсім весело було, був тут собор, багато людей, танцювали.. на страшенній спеці на горі, грали, співали, варили страву (Л. Укр., V, 1956, 150); — От, — крикне пані, — який собор! Аби я з двора, то й не питай роботи! (Вовчок, І, 1955, 264); // у знач. присл. собором. Разом, спільно. Собором і чорта поборем (Укр.. присл.., 1963, 160).

3. Головна чи велика церква міста; головна церква в монастирі. Бучні та пишні були по Гамзі похорони. Не в своїй церкві намірились правити їх, а в городі, в соборі (Мирний, IV, 1955, 202); — Чи на весіллі в соборі, чи на похоронах якогось багача хор наш виступав — завжди свіжа копійка у мене в кишенях бряжчала (Шиян, Баланда, 1957, 86); Одним з шедеврів архітектурного мистецтва древньої Русі є Софійський собор у Києві (Іст. УРСР, І, 1953, 82).

∆ Кафедра́льний собо́р див. кафедра́льний.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 433.

Собор, ру, м.

1) = Собір.

2) Соборъ, церковь соборная. Золотоверхі собори в Київі. Левиц. І. 214. Ум. Соборець, собо́рчик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 164.

собо́р —

1) зібрання, з’їзд представників духовенства християнської церкви; поділяються на вселенські, національні та провінційні; вселенських православні церкви визнають лише 7; першим національним собором київської митрополії був Володимирський собор 1274 р.;

2) = собо́рна це́рква — головна або велика церква міста; головна церква в монастирі. Золотоверхі собори в Києві (І. Нечуй-Левицький);

3) Собо́р арха́нгела Гавриї́ла див. Гавриї́л2.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 558.