СНІП

СНІП, снопа́, ч.

1. Зв’язаний оберемок зрізаних стебел (з колосками) хлібних злаків та інших культур. Одрадяни трохи не всім селом вийшли в поле: чоловіки та парубки з грабками, а жінки та дівчата снопи в’язати (Мирний, IV, 1955, 248); На доброму житі нажинала [Катерина] півтори копи, наривала по двісті снопів кучерявого гороху (Стельмах, II, 1962, 209); Бовваніли поставлені купками високі снопи кукурудзи (Гончар, III, 1959, 218); * Образно. Бричка рушає, а за нею, голосячи, біжить жінка, і позад неї колихається чорний сніп волосся (Стельмах, II, 1962, 166); *У порівн. На хвилях гойдалися уламки [корабля]. Людей було розкидано по морю, як снопи по ниві (Ю. Янов., II, 1958, 80); — Один раз пройшов [дядько] вагон.., потім ще раз — всюди напаковано людей, як снопів на возі (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 227); // Великий букет квітів; оберемок яких-небудь рослин. На столі палав різнобарвний сніп квітів (Цюпа, Назустріч.., 1958, 374); Тарас Григорович приніс оберемок хмизу, сніп кураю.. Звичними рухами розпалив вогонь (Тулуб, В степу.., 1964, 304).

Заробля́ти (жа́ти, коси́ти і т. ін.) за [п’я́тий (дев’я́тий і т. ін.)] сніп — жати, косити і т. ін., одержуючи плату певною частиною врожаю. — Атож! Що громаді, те й бабі, — посміхався криво Гаврило. — Ще доведеться на старість за сніп заробляти (Коцюб., II, 1955, 53); Влітку, в жнива, вся сім’я виходила на заробітки, — жати за сніп (Вас., Незібр. тв., 1941, 157); Сьогодні нарешті дійшли до згоди, що зажинки будуть першим днем страйку. Умови всюди мали бути однакові: жати за п’ятий сніп, чоловік в день має заробити сімдесят п’ять копійок, жінка — п’ятдесят, підліток — тридцять п’ять, дитина — двадцять, а строкарям подвоїти заробіток (Стельмах, І, 1962, 503); Не раз доводилося бувати Ониськові в цих краях, особливо в жнива, доводилося косити в того ж Биковця за дев’ятий сніп (Цюпа, Три явори, 1958, 30).

◊ Повали́тися (звали́тися і т. ін.), як (на́че, мов і т. ін.) сніп — важко впасти всім тілом. [Микита:] Чуєш, я вже мертвець!.. Пташка манесенька крильцем зачепе [зачепить] злегенька, і я звалюсь, як сніп… (Кроп., I, 1958, 118); Христя, наче сніп, повалилася додолу (Мирний, III, 1954, 253).

2. перен. Потік променів, іскор і т. ін., що розходяться пучком. Сіно дотліває поволі, і лиш часом бухне з тріском сніп іскор (Коцюб., II, 1955, 65); Сніп автомобільного світла різнув по вікнах (Ле, Історія радості, 1947, 174); * У порівн. Посипались іскри снопами, Запалала вся кузня огнем (Граб., II, 1959, 574).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 427.

Сніп, снопа, м.

1) Снопъ. Да взяв на ратище ворота, так як от сніп святого жита візьмеш. ЗОЮР. І. 4. Жать за сніп. Жать, получая плату частью урожая. Сим. 196.

2) Пучекъ связанной лучины. Шух. І. 223. Ум. Сніпок, снопок, снопик, снопо́чок, сно́пчик, сно́понько. А в мене хата сніпками вшита. Мет. 6. Мак поспіль укрив городи коло кожнісінької хатки, снопчиками та жмутками ріс при дорозі. МВ. ІІІ. 127.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 162.

сніп (зменшено-пестливі — сніпо́к, сніпо́чок, снопо́к, сно́пик, сно­́пчик, сно́понько; сні́п’я — снопи) — зв’язаний оберемок зрізаних стебел (з колосками) хлібних злаків та інших культур; також ку́лик; ознака єдності, одностайності («Незв’язаний сніп — солома»), продуктивності праці («Сніп до снопа — буде копа»); у «Слові о полку Ігоревім» виступає символом людини, що гине на полі бою: «На Нямизі снопи стелють головами, молотять ціпи харамежними, на тоці живот кладуть, віють душу от тіла»; про ритуальну роль снопа див. діду́х, Коляда́1, обжи́нки. Жінки та дівчата снопи в’язали (Панас Мирний); А в мене хата сніпками вшита (А. Метлинський); Милий йде, хвалить мене, Узяв серпок да нажав снопок (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 557.