СКИДАТИ

СКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. Звалити що-небудь в одне місце. Скидай лати отам під хлівом (Сл. Гр.); Здоровань-лісничий заставив скидати стояки на те саме місце, звідки вони були взяті (Тют., Вир, 1964, 92).

СКИДА́ТИ і рідко ІСКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СКИ́НУТИ, і рідко ІСКИ́НУТИ, ну, неш, док.

1. перех. Кидати кого-, що-небудь униз. Чоловіки.. хапали снопи.. й скидали додолу (Н.-Лев., II, 1956, 184); Він на гарбі стоїть, силос скидає,.. а старшокласниця його внизу (Гончар, Тронка, 1963, 65); Кінь став цапки і затанцював на задніх ногах, намагаючись скинути вершника (Тулуб, В степу.., 1964, 353); * Образно. Ми твердо знаємо, цього вчить нас Ленін; що все хороше, світле, прогресивне, розумне, прекрасне, створене людством, не тільки не треба скидати з корабля сучасності, а навпаки, треба дбайливо вантажити на цей корабель (Рильський, Веч. розмови, 1962, 39); // Зіштовхувати, спихати кого-, що-небудь звідкись. Ще двічі стрибав парубкові на груди сірий пес, і кожного разу він скидав його додолу… (Донч., III, 1956, 51); — Скинь її [Мотрю] з драбини додолу, нехай собі голову скрутить, щоб знала, як лазити на наше горище (Н.-Лев., II, 1956, 360); Замахується [Річард], щоб скинути статую з п’єдесталу, але опускає руки (Л. Укр., III, 1952, 122); // безос. — Привезли мене до костоправа. Сіло на мою ногу чотири чоловіка.. Я кричала не своїм голосом.., а маслак тільки хрусь. Я й умерла. Людей так мов з мене скинуло. Всі полякались (Барв., Опов.., 1902, 223); // Висаджувати кого-небудь або викидати щось із літака під час польоту. Літаки прибували майже кожної ночі й скидали все потрібне для рейду (Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 33); Кружляє літак, щось скидає на гать… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 208); Вікторія розповіла, як їхню групу скинули в ворожий тил (Хижняк, Тамара, 1959, 228); // розм. Вивантажувати на чиюсь вимогу речі (з поїзда і т. ін.). Начальник станції теж дав телеграму, щоб наші речі скинули на одній станції по дорозі (Коцюб., III, 1956, 338); // Різким рухом опускати, знімати (звичайно з плечей) яку-небудь ношу. Алі скинув на пісок свою ношу (Коцюб., І, 1955, 390); Дійшовши до узлісся, Донько скидає з плеча мішок, сідає перепочити (Гончар, II, 1959, 221); Скинувши з плеча граблі, похитуючись, хлопець обережно переходить довгу.. кладку (Стельмах, II, 1962, 335); // Атакуючи, примушувати противника відступати (з висоти або з позицій, розташованих вище). За допомогою Червоної Армії змітаються армії добровольців генерала Денікіна. В Чорне море скидають його наступника барона Врангеля (Панч, На калин. мості, 1965, 77).

◊ Скида́ти (ски́нути) гле́чика (го́рщика і т. ін.), заст.— у народній медицині — ставити хворому на живіт попередньо підігрітий зсередини глечик, горщик і т. ін., що діє як банки (див. ба́нка¹). Баба Яличка хвалиться: двічі, каже, на тиждень глечика йому скидаю (Коцюб., І, 1955, 300); — Увійшла в хату, а вона, нещасна, на полу в’ється та криком кричить!.. Що ж тобі,— думаю,— робити! Скинула я горщичок… запарку заварила. Почала утихати моя молодиця… (Мирний, IV, 1955, 378); Скида́ти (ски́нути) з плече́й (пліч) див. плече́; Ски́нути з не́ба (небе́с) на зе́млю кого — допомогти комусь звільнитися від ілюзій, дійти до правильного розуміння реальної дійсності, тверезо сприймати навколишнє. Відповів [гуцул] таке, що зразу скинуло мене з.. небес на землю (Хотк., II, 1966, 314).

2. перех., перен. Позбавляти влади, усувати з посади кого-небудь. [Казидорога:] Ту [тут] нас пан писар лякає, що ми бунт робимо, що ми права не маємо скидати начальника (Фр., IX, 1952, 394); Робітники скидали царську монархію, борючись за мир, за хліб і за свободу (Ленін, 31, 1973, 66); — Я людям служу… Мене люди вибрали, мене люди й скинуть! (Мирний, I, 1949, 385); Прийшла Велика Жовтнева соціалістична революція. Вона скинула царя, вона принесла пригніченим волю (Тич., III, 1957, 68).

3. перех. Знімати з себе чи з кого-, чого-небудь щось одягнене, пов’язане тощо. Гуртом сипнули школярі до класу і, стовпившись коло дверей, почали скидати свити, складаючи їх у купу (Гр., І, 1963, 243); Скидає [Д. Жуан] маску і сідає коло Анни (Л. Укр., III, 1952, 359); Він часто скидав своє пенсне, протирав і знову чіпляв на ніс (Мирний, III, 1954, 270); Суворовці виймають індивідуальні пакети, скидають з Олеся чоботи, накладають перев’язку (Багмут, Щасл. день.., 1951, 143); Баба скинула з плечей свій обрус, розкутала голову (Н.-Лев., II, 1956, 404); Жінка не черевик: із ноги не скинеш (Номис, 1864, № 8852); Він скинув шапку й сів кінці столу, як бувало й батько (Головко, II, 1957, 394); * Образно. Після довгого літнього дня, коли сонце сідає, а розпечена земля поволі скидає з себе золоті шати.., Маланка з Гафійкою волочать курною дорогою утому тіла (Коцюб., II, 1955, 26); Ліворуч і праворуч широкого плеса ясно-зеленим килимом стелився степ, що поволі починав оживати, скинувши з себе білу габу холодних снігів (Добр., Очак. розмир, 1965, 213); // Переставати носити якийсь одяг, якесь взуття тощо. У неї є хромові чобітки, і вона їх не скидає ні взимку, ні влітку (Донч., II, 1956, 269); Після війни ми скинули шинелі. Взялися знов до мирних наших справ (Нех., Дивлюсь.., 1949, 33); // Втрачати, позбуватися листя, вовни, пір’я тощо. Поблякло все. І осокір, де круча, Скидає лист (Ющ., Люди.., 1959, 201); Красені-олені щороку скидають в цих травах свої гіллясті панти… (Гончар, Таврія, 1952, 263); Племінні барани.. скинули з себе по 15,5 кілограма вовни кожен (Рад. Укр., 22.VII 1967, 2); // Очищатися, звільнятися від криги (про річку, море і т. ін.). Вже немилосердно пече сонце, вже вітер рве й вихрить над льодами, вже потріскались, покололись вони, але Дніпро не може скинути крижаного покрову (Скл., Святослав, 1959, 86); // перен. Звільнятися від чого-небудь, позбуватися чогось неприємного, тяжкого і т. ін.— На справжнього воїна найменше тисне та огидна сила, яка зветься пережитками капіталізму в свідомості людей. Або, вірніше, він швидше скидає з себе цей вантаж, рішучіше звільняється від нього (Гончар, III, 1959, 283); Я певен нині, що всі муки скину, Що збережу завзяття до загину… (Граб., І, 1959, 385); // перен. Перемагати, долати якесь почуття, сон і т. ін. Палає, весело горить багаття з бурелому, димок пахучий бадьорить, скидає з тіла втому (Гонч., Вибр., 1959, 280); Скинувши всю попередню, може, аж занадто підкреслювану офіційність та холодну недоступність строгості, поглянув [слідчий] на Надійку (Коз., Листи.., 1967, 214).

◊ Скида́ти (ски́нути) з оче́й полу́ду див. полу́да; Скида́ти (ски́нути) з раху́нку див. раху́нок; Скида́ти [з се́бе] ма́ску див. ма́ска; Скида́ти (ски́нути) па́ска див. па́сок; Скида́ти (ски́нути) ша́пку (капелю́х, бриль і т. ін.): а) вітаючись з ким-небудь, знімати головний убір. Карпо, підходячи, скидає шапку, здоровкається (Мирний, IV, 1955, 124); З кожного подвір’я виглядали цілими сім’ями.. Чоловіки скидали зім’яті капелюхи, а жінки, всміхаючись, закликали пити молоко (Гончар, III, 1959, 91); Кошовий і старшина скинули шапки і низько вклонилися запорожцям… (Довж., І, 1958, 232); б) (перед ким, рідше перед чим і без додатка) виражати свою повагу до кого-, чого-небудь; складати шану комусь або чомусь, визнаючи великі заслуги, особливо цінуючи когось, щось. — А як пособите мені зібрати учнів до школи? Дражню собак по селі, записую школярів, а батьки їх утаюють від мене.. Утаюють майбутніх професорів і вчених, перед якими колись, може, держави скидатимуть шапки! (Стельмах, II, 1962, 99); Треба знайти для її [краси] вираження відповідні форми, і такі, що коли художник переносить її, розуміючи, відчуваючи життя,.. то щоб перед картиною люди шапки скидали, ходили навшпиньках, говорили пошепки (Довж., III, 1960, 15); Скида́ти (ски́нути) ярмо́ (гніт, пу́та і т. ін.) — звільнятися від залежності, здобувати волю. Народи встають, скидають ярмо капіталу (Сос., І, 1957, 144); Скинути всякий феодальний гніт, всяке гноблення націй, всякі привілеї одній з націй або одній з мов — безумовний обов’язок пролетаріату, як демократичної сили.. (Ленін, 24, 1972, 129); Уклін народові, що скинув рабства пута (Рильський, III, 1961, 151); Ски́нути і (та) відда́ти (одда́ти) [оста́нню] соро́чку [з се́бе] див. соро́чка.

4. перех. Підкидаючи, підхоплюючи різким рухом, поміщати на щось. — А бий тебе сила божа! — думає Максим.. — Скидай ружжо [рушницю] на плече; скидай з плеча; .. одна тобі муштра… (Мирний, I, 1949, 222); Хто запрягав коней, хто скидав на гарбу пусті мішки (Тют., Вир, 1964, 86); Терешко важко скинув на плечі рептух сіна й мовчки поніс його до кошари (Епік, Тв., 1958, 397); Дмитрія і дружинників зв’язали і скинули поперед сідел (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 237); // Різким рухом підносити, піднімати що-небудь. Команда: «На весла!» Ми разом скидаємо руки (Мур., Осінні сурми, 1964, 73); Хлопчик, брат Терешків, що стояв поруч батька, скинув руки вгору, мов кидався вплинь (Вас., II, 1959, 126); // Різким рухом одягати що-небудь. — Коли в волость треба, скажи.. Та вхопивши шапку, скинув [Чіпка] на плечі драну свитину,.. перший вийшов з хати… (Мирний, І, 1949, 291); Григорій скинув на голову потерту військову кашкетку і мовчки пішов з хати (Епік, Тв., 1958, 66); // перев. чим. Різко зводити вгору (брови, повіки і т. ін.). Шухновський здивовано скинув надбрів’я. Промовчав (Збан., Малин. дзвін, 1958, 58); — А я оце до тебе, Романе, за порадою… — А що там таке? — скинув догори бровами Роман (Коцюб., І, 1955, 105); Дівчина.. скинула довгими віями, що досі закривали її очі (Минко, Ясні зорі, 1951, 6).

Скида́ти (ски́нути) на приці́л (гвинті́вку і т. ін.) див. приці́л.

◊ Й о́ком не ски́нути; Й о́ко не ски́не чого, що — всього не можна охопити поглядом, щось виходить за межі поля зору. — Попроси собі в митрополита Вільшаницю, — парафія велика, поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (Н.-Лев., III, 1956, 50); Розпростерся ти [степ] широко, Що не скине й орле око Твоє займище безкрає! (Манж., Тв., 1955, 147); Куди́ не скинь (ски́неш і т. ін.) о́ком див. о́ко¹; Скида́ти (ски́нути) го́лову (голово́ю) — швидко підводити голову. Григорій Іванович свиснув. Тоді кінь зразу скинув голову, випростав шию і заіржав (Смолич, Світанок.., 1953, 575); По тому, як Джойс скинув головою, Гайсин зрозумів, що він не хотів, щоб його справжнє прізвище було назване (Панч, На калин. мості, 1965, 131); Скида́ти (ски́нути) о́ком (очи́ма) див. о́ко¹; Скида́ти (ски́нути) по́гляд див. по́гляд; Скі́льки о́ком ски́неш див. о́ко¹.

5. перех., на кого, перен., розм. Перекладати на кого-небудь свою роботу, свої обов’язки і т. ін. Сама [Кайдашиха] спала досхочу, робила легку роботу, а всю важку роботу скидала на Мелашку (Н.-Лев., II, 1956, 329); — Я знаю,— провадила ти,— з сього є один звичайний вихід: скинути все на «білих рабинь» (Л. Укр., III, 1952, 685); — Всю роботу хатню на мене скинула (Коцюб., І, 1955, 264); // Знімати з себе, перекладаючи на іншого, провину, відповідальність і т. ін. Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (Коцюб., II, 1955, 96); На достаток Плачинди позаздрила,— в злісній тузі скидає [Роман] вину на дівчину (Стельмах, Хліб.., 1959, 411).

6. перех. Звалювати, кидати що-небудь в одне місце. Тугар Вовк і Максим, котрих Бурунда невідлучно провадив із собою, також прикладали рук до роботи, зносили каміння і скидали його на купу (Фр., VI, 1951, 128); Готуючи Галю в дорогу, поквапливо й безладно скидаючи її одежки в баульчик, Варвара ще не до кінця була певна, що саме так треба (Перв., Дикий мед, 1963, 99); Я зібрав усі фотографічні причандали, скинув їх жужмом у куток біля апарата (Коцюб., І, 1955, 260); // кому, для кого, розм. Збирати кошти для кого-небудь. Парубки скидають Семенові гроші (Кроп., І, 1958, 69).

7. перех. і без додатка. Передчасно народжувати; мати викидень. Ударив [пастух] тільну корову, та й скинула теля (Март., Тв., 1954, 250); — Як будуть питати: де діла дитину, кажи: скинула. Упала, мов, з горища та й скинула (Мирний, III, 1954, 170); Протягом перших 3 місяців вагітності.. є небезпека скинути (Фіз. вихов.., 1954, 45).

8. перех. Відводити воду з якого-небудь водоймища. Під час повені, коли скидають зайві води, все тут [на Дніпрогесі] реве лев’ячим ревом (Гончар, Людина.., 1960, 245); Завдяки дренам можна швидко весною скинути води і прискорити сівбу на 10 — 15 днів (Хлібороб Укр., II, 1964, 13); // Спускати з промислових об’єктів у водоймища воду, яка була потрібна для виробництва. В межах нашого міста заводи, фабрики, електростанції скидають у ріку теплі води (Веч. Київ, 22.II 1964, 3).

9. перех. Зменшувати на певну кількість (плату, ціну, вагу, роки тощо). З Тимохою ніхто ніколи не торгувався, бо всі звикли до того, що коли він скаже яку ціну, то вже не скине й копійки (Гр., І, 1963, 283); Давид Мотузка поклав два мішки на ваги й дивиться. Ні,— фунт у фунт, «як в аптеці»,— знає Гнида, в кого можна [недоважити]; ще й за мішки сам нагадав і скинув шість фунтів (Головко, II, 1957, 30); — Тато зовсім підтоптався. «Якби мені,— каже,— скинути з десяток літ — пішов би по диплом у технікум» (Рудь, Гомін.., 1959, 62).

10. тільки док., перех., рідко. Те саме, що ви́пити 1. Він,— коли скинув чарку-другу,— зараз до кого-небудь і залицяється (Мирний, III, 1954, 87).

11. тільки недок., неперех., на кого — що, рідко. Те саме, що скида́тися 4. Обличчям він дуже скида на вас (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 262.

Скидати, да́ю, єш, сов. в. скинути, ну, неш, гл.

1) Сбрасывать, сбросить внизъ, сваливать, свалить. Шо то впало? — То я з столу ложку скинула. Черниг. у. Добич із коней скидайте. ЗОЮР. І. 32.

2) Вскидывать, вскинуть на верхъ. Убю та й на вишку скину. Ном. № 3649. Скинув рушницю на плече. Мир. ХРВ. 81.

3) Снимать, снять. Нум, брате, ми з себе зелені жупани скидати. ЗОЮР. І. 36. Почав скидати шапку. Рудч. Ск. І. 129.

4) Только с в. Выпить (водки). Скинув чарку-другу. Мир. Пов. II. 63. І по третій скинули на шлунок. Мкр. Н. 37.

5) Смѣнять, смѣнить, отставлять, отставить отъ должности. Скиньмо голову, люде добрі. Левиц. Пов. 185.

6) — горща. Ставить, поставить родъ сухой банки на животъ.

7) Скида́ти на ко́го. Быть похожимь. Обличчям він дуже скида на вас. О. 1862. IX. 61.

8) — руко́ю на ко́го, що. Показывать, показать. ЗОЮР. І. 310.

9) — о́ком, очима. Бросать, бросить взглядъ, взглянуть. Г. Барв. 215. Скину на неї оком, то вона як жар почервоніє. Стор. МПр. 33.

Скидати, даю, єш, гл. Сбросить, сложить съ чего либо или куда нибудь (многіе предметы). Скидай лати отам під хлівом. Не скидали ми стога, а сонце вже заходить. Чуб. II. 10.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 133.