СИЧИК

СИ́ЧИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до сич. Собор послався тінню по землі, Під ним коти снують немов примари, І круглоокий сичик на шпилі їм посилає безнадійні чари (Рильський, І, 1960, 193).

2. заст. Дитячі ласощі — подрібнене і підсмажене конопляне сім’я.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 210.

Сичик, ка, м.

1) Ум. отъ сич.

2) Комочекъ размельченнаго и поджареннаго для выжиманія масла коноплянаго сѣмени, — лакомство сельскихъ дѣтей. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 124.