СЕЙ

СЕЙ, ся, се, займ. вказ., заст. Цей. Ясні очі дівочі дивилися на Кармеля,.. тихий голос поспитав його: «Чи ви знаєте сей будинок?» (Вовчок, I, 1955, 351); — Ти знаєш сього чоловіка? — Знаю, ваше благородіє… (Коцюб., І, 1955, 126); — Птиця води напитися прийшла та й перелетіла на сю сторону (Тют., Вир, 1964, 6); — Здоровесенькі були! — Паніматка йому з двору: Ви б до хати краще йшли, Ніж отута під сю пору (Граб., І, 1959, 370); Розлога яблуня коло тину росла, рясно родила, а сю весну і не розвивалася! (Горд., Чужу ниву.., 1939, 109); Звістка Іванова про три сотні гвинтівок, добуті сю ніч Артемовим загоном, сповнила серце його гордістю за товаришів (Головко, II, 1957, 618); [Єпископ (надіває одного персня собі на палець, а другого держить в руці):] Сей перстень я віддам… (Л. Укр., II, 1951, 497); Проїхали [козаки] й мимо сих. Що ближче к царському намету, то все труднійш [трудніше] було пробиратись (П. Куліш, Вибр., 1969, 165); У сю величну хвилину тихо розгортаються кущі і на галяву виходить — Хо (Коцюб., І, 1955, 149); За сюю капосну дурницю Полаяли [люди] Синицю Та й розійшлись (Гл., Байки.., 1959, 85); — Дмитре! — крикнула нелюдським голосом Маруся. — Дмитре!.. — Але вітер підхопив сей безсильний крик, ударив ним о сотні стволів, роздробив, знищив… (Хотк., II, 1966, 221); — Се ж найгірше в світі лихо — непрозора, горда туга… (Л. Укр., І, 1951, 435); У нашого народу сього рідко буває, щоб хто виявив, як йому добре з любим подружжям (Барв., Опов.., 1902, 143); — Щоб не прийшлося знову до старих вертатися. — Ні, сього не буде (Мирний, III, 1954, 154); Стежка була добре втоптана, — се була піша дорога через ліси та верхи правцем до Дрогобича (Фр., III, 1950, 10); — Коли На раду тиху, на розмову, Коли ми зійдемося знову На сій зубоженій землі? (Шевч., II, 1963, 7).

Де се ви́дано див. ви́даний²; Ні в сих ні в тих; Ні в тих ні в сих див. той; Ні з сьо́го ні з то́го; Ні з то́го ні з сьо́го див. той; Ні се ні те; Ні те ні се див. той; Оста́тися ні в сих ні в тих див. остава́тися; Перево́дитися (перевести́ся) ні на се ні на те див. перево́дитися; Пе́ред сим див. пе́ред; Сей світ див. світ²; Си́ми дня́ми — те саме, що Ци́ми дня́ми (див. день). Вийде [книжка] сими днями (Коцюб., III, 1956, 372).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 110.

Сей, ся и сяя, се и сеє, мѣст.

1) Этотъ, эта, это. Прости, Боже, сей раз. Ном. № 155. Сеї ласки я і в жида достану. Ном. № 4768. Се ж наша батьківщина. ЗОЮР. І. За сеє ж дівку чорнобриву, товстеньку, гарну, уродливу тобі я далебі що дам. Котл. Ен. Чом се хата не метена? Ном. № 1182. То се така твоя добрість? Левиц. Пов. 81. Сеє не теє. Се да то. Сидимо у її рідні: тепер вони сеє не теє…. балакали, а далі…. Канев. у. Се б то. То есть. А його жінка, се б то Олена, що була хорунжівна. Кв. Коли се. Какъ вдругъ, какъ вотъ. Їдуть собі, коли се — мишаче військо. ЗОЮР. II. 61.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 112.