СВІТЛО

СВІ́ТЛО¹, а, с.

1. Промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє. Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (Коцюб., І, 1955, 346); Одчиняються двері, і смуга світла падає на Руфіна і Люція (Л. Укр., II, 1951, 421); І світло електричне виробляє [парова машина], і освічує всюди, де світла треба (Мирний, IV, 1955, 330); Дощ лив як із відра, небо закаламутилося і зробилося глиняного кольору; раптом біле сліпуче світло різонуло по очах людей (Тют., Вир, 1964, 84); Вулиці безкраї. Порожньо і дзвінко. Кроки одинокі, ніби серця стук. І в холоднім небі зорі, як сніжинки, шлють байдуже світло на замовклий брук (Сос., II, 1958, 100); Була вже ніч. Осяяні місячним світлом дерева стояли в цвіту, як наречені (Довж., І, 1958, 488); Вийшов за село, глянув — у млині світиться. Я на те світло й прямую (Тют., Вир, 1964, 17); Швидкість світла; Заломлення світла; * У порівн. Офіцер мій був дуже добрий чоловік.. Після тяжкої школи, яку я пройшла у вуйка, він був для мене, як сонячне світло й тепло (Фр., III, 1950, 105); Всенародна шана та любов, Як світло непогасне, осявають могилу Олександра Богомольця (Рильський, III, 1961, 41).

∆ Диспе́рсія сві́тла див. диспе́рсія; Ла́мпа де́нного сві́тла див. ла́мпа; Си́нтез бі́лого сві́тла див. си́нтез.

◊ Виставля́ти (ви́ставити, подава́ти, пода́ти) в сві́тлі якому кого, що — представляти кого-небудь або показувати щось з певного погляду. Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні. Пишеться це не з бажання виставити свій рід перед світом у перебільшеному вигідному світлі, а в ім’я реалізму (Довж., І, 1958, 69); В і́ншому сві́тлі ба́чити (розгляда́ти і т. ін.) — сприймати не так, як раніше. В його голові малювалися тепер картини, яким він колись не надавав значення, вважаючи звичайними, буденними. Зараз же він бачив їх у зовсім іншому світлі, розумів інший зміст (Тют., Вир, 1964, 397); Ки́дати (ки́нути) сві́тло (про́мінь сві́тла) на що — розкривати, робити ясним, зрозумілим щось. Може й цей невеличкий причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим і разом з іншими кине промінь світла на дорогу постать нашого великого кобзаря (Коцюб., III, 1956, 48); Поба́чити сві́тло рамп див. ра́мпа; Постава́ти (поста́ти) в сві́тлі якому — сприйматися з певного погляду, певним чином. Замислився Козаков. Може, вперше оце його власна роль на війні постала перед ним у новому світлі. Гарно рятувати людей! (Гончар, III, 1959, 110); Пошука́ти уде́нь та ще й з сві́тлом див. пошука́ти; Пролива́ти (проли́ти) сві́тло див. пролива́ти; У сві́тлі чого — з позиції чогось, виходячи з певного погляду на кого-, що-небудь. Проходять живі люди [в «Бориславських оповіданнях» І. Франка], ярко [яскраво] змальовані, в світлі тонкого психологічного аналізу (Коцюб., III, 1956, 38).

2. перев. з означ. Освітлення, характерне для певного часу доби. Якби моє життя так зникло непримітно, як зникає вечірнє світло… (Л. Укр., І, 1951, 195); Крізь вузьке вікно скупо проникало денне світло (Чорн., Визвол. земля, 1959, 57); // розм. Світанок, схід сонця. — Досиділись мало не до світла, неначе завтра свято! (Н.-Лев., II, 1956, 328).

3. Джерело освітлення і пристрій для освітлення в приміщенні та на вулиці. Кинувся Наум, викресав вогню, засвітив світло (Кв.-Осн., II, 1956, 81); — Світла! Світла, дайте! — скрикнула [Горпина],— тату! світла! (Вовчок, І, 1955, 68); Увіходить раб, вносить світло (Л. Укр., II, 1951, 345); У Мотузки в хаті й світла в той вечір не світили (Головко, II, 1957, 168); // Освітлення, яке дають освітлювальні прилади. І на дороги, і на мости, і на караульних, і на світло у холодну, — усе-усе Ївга поплатила (Кв.-Осн., II, 1956, 301); Умови такі: перший тиждень дурно працювати (практика), а потому — 40 крб. в місяць, хата, світло і паливо (Коцюб., III, 1956, 126); // перев. мн., заст. Вогник. Ми тихо стояли, Дивились, як ясно на темному морі Незлічені світла сіяли (Л. Укр., І, 1951, 16); Це одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка (Коцюб., І, 1955, 338); Росив дощ… Левада — море чорне. А в селі ні одного світла (Ірчан, II, 1958, 85).

Пали́ти сві́тло див. пали́ти.

4. Місце, звідки йде освітлення; освітлене місце, освітлений простір. Вона одкусила нитку зубами і одвернулася від сестри, втягаючи нову нитку в голку проти світла (Л. Укр., III, 1952, 746); Якась берізочка заблукана витягається до болю, хоче прорватися до світла (Хотк., II, 1966, 105); Я взяв Сева за руку й підвів його до світла.. — У вас є шрам? — запитав я, закочуючи рукав на його лівій руці (Ю. Янов., II, 1958, 163).

5. розм. Речовина для освітлення. Ніч не стоїть, а світло коштує (Номис, 1864, № 10922); Каганець почав примеркати: останнє світло в ньому вигорало (Мирний, IV, 1955, 297).

6. жив. Світле місце, світла пляма на картині, що відтворює найінтенсивніше освітлення певної ділянки зображуваного простору. Контрасти світла й тіней; // фото. Поверхня, звернена до джерела світла, а також зображення самих джерел світла.

7. перен. Блиск очей, що з’являється під впливом радісного, світлого почуття; радісний, світлий, ясний вираз обличчя. Дорошенко вловив, як очі її в цю мить ще більше налилися світлом (Гончар, Тронка, 1963, 200); // Приємне, радісне почуття. По країні весна пролітає і шумить журавлиним крилом.. Їй у відповідь серце співає, стільки в ньому і світла й тепла! (Сос., II, 1958, 57).

8. чого і без додатка, перен. Те, що робить ясним, зрозумілим навколишній світ; те, що робить радісним, щасливим життя. [Орест:] Ти можеш мені одібрати моє життя, моє щастя, моє світло, але мого кохання не можеш одібрати (Л. Укр., II, 1951, 44); Щира любов до свого краю, освічена світлом науки, та невпинна згага молодих літ послужити йому, — несли Вас добувати ще більшої освіти (Мирний, V, 1955, 415); Світло невмирущої дружби, як той Шевченків «світ ясний, невечірній», осяває з давніх-давен російський і український народи (Рильський, III, 1956, 7); // Уживається як символ істини, розуму, освіти або радості, щастя. — Твій ум.. буде вічно рваться До світла, правди і добра (Фр., XIII, 1954, 271); Розповів [Ганжа-Ганженко], як відроджується життя по школах після деніківщини, як пориваються діти до науки, до світла (Гончар, II, 1959, 188).

СВІ́ТЛО².

1. Присл. до сві́тлий 1-3, 5, 6. Була [молодиця] чорнява, в рум’янцях, білолиця, уста червоні сміються, очі радісні, убрана світло (Вовчок, І, 1955, 243); Поезія двадцятих років і сьогодні звучить світло, актуально (Літ. Укр., 30.VIІ 1968, 2).

2. у знач. присудк. сл. Про наявність світла де-небудь. Доокола було так тихо, так ясно, світло (Хотк., II, 1966, 53); Ах, як дивно було в тій великій кімнаті для дітей! Так світло! (Головко, І, 1957, 91).

СВІТЛО… Перша частина складних слів, що відповідає слову: а) сві́тлий у 3 знач., напр.: світлово́дий, світлошкі́рий і т. ін.; б) сві́тло¹ у 1 знач., напр.: світловідбива́ч, світловідчуття́, світлода́йний, світлозахисни́й, світлоносі́й і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 92 - 93.

I. Світло, ла, с.

1) Свѣтъ, освѣщеніе. Без світла лічать бариші. Шевч. Над вечір, як вже світло засвітили. Стор. МПр. 35.

2) Матеріалъ для освѣщенія. Світла не стало, треба купити.

II. Світло, нар. Свѣтло, ясно. Ум. Світленько, світлесенько. Світить місяць світлесенько. Федьк. І. 28.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 110.

Сві́тло див. Світови́д.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 528.