СВОБОДА

СВОБО́ДА, и, ж.

1. Відсутність політичного й економічного гноблення, утиску й обмежень у суспільно-політичному житті якого-небудь класу або всього суспільства; воля. Не вам, Не вам, в мережаній лівреї Донощики і фарисеї, За правду пресвятую стать І за свободу (Шевч., II, 1963, 296); Великі питання політичної свободи і класової боротьби вирішує, кінець кінцем, тільки сила.. (Ленін, 11, 1970, 16); //Державний суверенітет. — Великі жертви, принесені нами в ім’я свободи і незалежності нашої Батьківщини,.. не минули марно і увінчалися повною перемогою над ворогом (Гончар, III, 1959, 440).

Демократи́чні свобо́ди — визначена законом можливість участі громадян у суспільно-політичному житті країни, сукупність усіх політичних прав громадян.

2. Перебування не під арештом, не ув’язненим, не в неволі і т. ін. Був [Гордіюк) в опришках колись, але, піймавшися, обіцяв за ласку свободи перейти на службу поліційну (Хотк., II, 1966, 54); В’язні не втрачали надії вирватися на свободу, не схилялися перед жорстокою долею (Хижняк, Тамара, 1959, 209).

◊ Дарува́ти свобо́ду див. дарува́ти.

3. Життя, існування і т. ін. без залежності від кого-небудь, можливість поводитися на свій розсуд. — Я просвічена людина, маю право на свободу, на самостійність. Хто має право держати мене на припоні? (Н.-Лев., VI, 1966, 68); Достаток, свобода, безклопітність, молодий муж,.. добра свекруха, милі люди.., — чого ж їй бракувало, ну, чого? (Хотк., II, 1966, 34); Жінки [кочовиків-скотарів] користувалися великою свободою і навіть були ватажками на війні (Іст. СРСР, І, 1956, 13); Свобода немислима без відповідальності кожного члена суспільства перед суспільством (Ком. Укр., 9, 1968, 7).

4. Можливість діяти без перешкод і заборон у якій-небудь галузі. Пролетаріат завоював усьому російському народові ..небачену на Русі свободу друку, зборів, спілок (Ленін, 19, 1971, 398); Справжню, реальну свободу в творчості забезпечує принцип партійності, вимагаючи зв’язку літератури і мистецтва з пролетаріатом, служіння найширшим народним масам (Рад. літ-во, 9, 1969, 7); Свобода слова.

5. Філософська категорія — можливість вияву суб’єктом своєї волі в умовах усвідомлення законів розвитку природи і суспільства.

Свобо́да во́лі — здатність приймати рішення із знанням справи; Свобо́да і необхі́дність — філософські категорії, що виражають діалектичну суперечність між діяльністю людини як розумної істоти й об’єктивними законами природи та суспільства; Свобо́да со́вісті див. со́вість.

6. Легкість, відсутність утруднень у чому-небудь. Нерішучість та порожнеча відбилася навіть на характері й зовнішнім вигляді тої промови, яку мав нарешті Марусяк до своїх легінів. Не було свободи, не було сміливості, молодечості (Хотк., II, 1966, 227).

7. заст., рідко. Простота, невимушеність у поводженні. В чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження (Фр., VI, 1951, 9).

8. розм., рідко. Вільний від праці час. Ходім лишень к моїй господі, Там поговорим на свободі (Котл., І, 1952, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 98.

Свобода, ди, ж. Свобода. Чи треба там непогоди, де єсть щастя і свобода. Чуб. V. 236.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 110.