САЛАМАХА

САЛАМА́ХА, СОЛОМА́ХА, и, ж., заст. Рідка страва, пригот. із завареного на воді борошна (перев. гречаного). Вбирали [троянці] січену капусту, Шатковану і огірки… Хрін з квасом, редьку, буряки; Рябка, тетерю, саламаху — Як не було (Котл., І, 1952, 167); Саламаха й тетеря були постійною їжею козаків (Панч, Гомон. Україна, 1954, 227); Тамара попробувала гірку саламаху і виплюнула. Ні! Цієї брудної мішанини і свині не будуть їсти (Хижняк, Тамара, 1959, 132); Сотник прислав — спитати [кашовара]: чого це в тебе сьогодні соломаха така нудна? (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 457).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 18.

Саламаха, хи, ж.

1) Кушанье: истолченный чеснокъ съ солью и хлѣбомъ, прибавляютъ еще фасоли. Kolb. I. 54.

2) = Соломаха. Не журися ти, дівчино, єсть там в полі саламаха, козацькая завертаха. Лукаш. 121.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 97.

салама́ха = солома́ха = салама́та —

1) старовинна українська рід­ка кашоподібна страва (на проти­вагу лемішці), приготовлена на олії чи маслі із завареного на воді борошна (перев. гречаного); сим­вол козацького побуту. Не журися ти, дівчино, єсть там в полі сала­маха, козацькая завертаха (дума); Житньої соломахи бузиновим моло­ком запивати (М. Максимович); Саламаха й тетеря були постійною їжею козаків (П. Панч);

2) тільки салама́ха — старовинна страва з товченого часнику з сіллю та хлі­бом з додаванням квасолі.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 521.