РУЧНИЙ

РУЧНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до рука́ 1. Ручна робота; Ручний спосіб.

2. Який здійснюється руками, без застосування машин. Комплексна механізація приведе до ліквідації ручних вантажно-розвантажувальних робіт і виключить важку працю при виконанні основних і допоміжних виробничих операцій (Програма КПРС, 1961, 61); Для орієнтації корабля на випадок ручного керування космонавт використовує оптичний орієнтатор, який дає змогу визначати положення корабля у відношенні до Землі (Наука.., 5, 1961, 18); // Який приводять у дію руками. У Головатих були чималі ручні санки (Добр., Очак. розмир, 1965, 187); В довгій майстерні шипить ручний токарний станок, величезне колесо якого крутить хлопчак років дванадцяти (Стельмах, І, 1962, 113); // Який виготовляється руками. Ручне полотно.

∆ Ручни́й м’яч — спортивна гра в м’яч між двома командами, учасники якої повинні руками закидати м’яч у ворота.

3. Такий, що можна нести в руках (про багаж, кладь і т. ін.). Хлопчик здав чемодан до камери схову ручного багажу (Багмут, Щасл. день.., 1951, 119); // Який носять на руці, руках. Поглянувши на ручний годинник, навіть прискорив [Захар] ходу (Ле, Право.., 1957, 275).

4. Який звик до людини, не боїться її (про тварину). Білка наша зовсім ручна і з рук їжу бере (Коп., Як вони.., 1948, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 917.

Ручний, а, е.

1) Ручной. І їх славних оковами ручними окрутять. Шевч. 611.

2) О писаньѣ: рукописный. Друковане й ручне письмо читать навчились. К. Дз. 153.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 90.