РУКОДАЙНИЙ

РУКОДА́ЙНИЙ, а, е, заст. Урочисто обіцяний (при рукостисканні).

Рукода́йний слуга́ — вірний слуга. Я був рукодайним слугою пана воєводи Острозького, я знаю його наміри (Ле, Наливайко, 1957, 46); Рукода́йний холо́п — кріпак, який перебуває у договірних відносинах з поміщиком. Князь Ружинський на нього, як на холопа рукодайного, покрикує (Ле, Хмельницький, І, 1957, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 905.

Рукодайний, а, е. Добровольный. Рукодайний слуга. К. Дз. 74.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 87.