РОЗРІЗУВАТИ

РОЗРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і рідше РОЗРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док., перех.

1. Ріжучи, розділяти на частини, шматки. Наглядачки ножами розрізували вірьовки на тюках і наказували по черзі підходити і брати [одяг] (Хижняк, Тамара, 1959, 171); Вона ретельно визбирувала падалицю, кожне яблучко старанно розрізала й нанизувала на нитку сушитись (Донч., II, 1956, 106); Готували [старшокласники] біля майстерень водопійні коритця для чайок. Брали для цього старі, спрацьовані скати, розрізали їх навпіл по кругу (Гончар, Тронка, 1963, 26); Тато щойно вийняв два щільники і розрізає їх на шматки, бо незабаром по шляху провезуть поранених червоноармійців (Стельмах, II, 1962, 246); Я принесла диню в дім, Вже розрізала і їм (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 45); *Образно. На місяць набігла прозора хмарка, він розрізав її своїм череслом (Стельмах, І, 1962, 645).

Розрі́зувати (розріза́ти, розрі́зати) во́ду (хви́лю) — пливучи, розсікати воду. Дужими і плавними помахами рук Олеся впевнено розрізала воду (Донч., VI, 1957, 74); Корабель розрізав кілем першу круту пружну хвилю (Ткач, Крута хвиля, 1956, 160); Розрі́зувати (розріза́ти, розрі́зати) дереви́ну — розпилювати дерево на дошки. Рамові ледве встигали розрізати деревину, а з лісоскладу робітники подавали їм другі деревини (Чорн., Визвол. земля, 1959, 134); Розрі́зувати (розріза́ти, розрі́зати) кни́гу (журна́л і т. ін.) — ріжучи, роз’єднувати сторінки книги (журналу і т. ін.), що вперше читається. Руки його тремтіли, коли розрізував.. аркуші «Московского телеграфа», № 12, того номера, де вже могла бути рецензія на поему (Полт., Повість.., 1960, 388); Розрі́зувати (розріза́ти, розрі́зати) пові́тря: а) дуже швидко рухаючись, долати опір повітря. Заєць помчав стрілою, розрізаючи повітря, шелеснувши кущиком полину (Трубл., І, 1955, 41); б) стрімко підніматися й падати (про весло і т. ін.). Весло із свистом розрізало повітря і стукнуло в днище вітрильника (Донч., Вибр., 1948, 193); в) різко, гучно звучати, лунати. Розрізав густе повітря постріл рушниці (Коцюб., II, 1955, 73).

2. Проходити, пролягати через що-небудь, роз’єднуючи, розділяючи його. Численні ущелини розрізують гори на частини (Фіз. геогр., 5, 1956, 114); // З’являтися на шкірі (про зморшку, зморшки). Павло наче схуд та змарнів, і гостра зморшка розрізала йому перенісся (Кучер, Прощай.., 1957, 160).

◊ Розрі́зувати (розріза́ти, розрі́зати) ві́йсько (загі́н) — роз’єднувати військову частину (загін) противника, здійснюючи прорив. Коли бандитам вдалося надвоє розрізати їхній загін,.. він зойкнув у душі і щосили побіг у ліс (Стельмах, II, 1962, 248).

3. Порушувати цілісність чого-небудь, роблячи надріз. Чабанські сирицеві постоли, натягнуті ще з весни, позасихали.. на ногах так, що їх неможливо було зняти, — доводилось розрізувати ножами (Гончар, II, 1959, 103); Чумаченко багнетом розрізав халяву (Тют., Вир, 1964, 316); // Робити на тілі, кістці поріз, розтинати яку-небудь порожнину. Завтрашній день твердів у ньому, як куля, яку, не розрізавши тіла, не можна дістати (Коцюб., ІІ, 1955, 398).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 794.

Розрізувати, зую, єш, сов. в. розрізати, жу, жеш, гл. Разрѣзывать, разрѣзать. Онисько розрізав кавуна надвоє. Левиц. Пов. 228.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 55.