РОЗГОРОДЖУВАТИ

РОЗГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех.

1. Звільняти що-небудь від загород, перегородок, перепон, барикад і т. ін. — Татарове дорогу перегородили,— глянув Кирило на Данила. — Перегородили, та ми розгородимо (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 503); // Ламати, руйнувати те, чим загороджено що-небудь. Окрилені революційними петроградськими вітрами, долинчани рушили розгороджувати хутірський тюремний тин (Ковінька, Кутя.., 1960, 128).

2. Перегороджувати, розділяти що-небудь чимсь. Оба противники не згодилися на одно: спільним коштом розгородити свої частки високим парканом (Фр., IV, 1950, 12); Після вечері простору залу їдальні розгородили столами надвоє (Шовк., Інженери, 1948, 346); // перен. Розмежовувати, роз’єднувати кого-, що-небудь. [Петро:] Порозгороджувалися люди не то що самі поміж собою, а й роботу розгородили: то — чорна, а то — біла, — благородна б то (Мирний, V, 1955, 180); — Безглузді язики силкуються розгородити нас тернами всяких поговорів (Фр., VII, 1951, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 654.