РОЗГЛЯДАТИСЯ

РОЗГЛЯДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗГЛЯ́ДІТИСЯ, діал. РОЗГЛЕ́ДІТИСЯ, джуся, дишся і РОЗГЛЯ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Роздивлятися навколо. Саме розвиднювалось. Микула розглядався довкола і не зовсім пізнавав місце (Мак., Вибр., 1956, 570); Знов прислухався [хлопець], а тоді помалу рушив хлібами, сторожко поводячи головою та розглядаючись — де це він? (Головко, І, 1957, 100); Не встигла Савета як слід розглядітись, збоку, ніби в одній із стін, почувся шерхіт, потім — легкі кроки (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 280); Опинившися відтак уже десь високо на горі і глибоко в лісі, станеш, розглянешся — і слухаєш (Коб., III, 1956, 25); Магда осталась при дверях, Марія біля неї. Розглянулись, насторожились (Тудор, Вибр., 1949, 273); // Дивитись, поглядати на кого-, що-небудь, оглядати когось, щось. З ласки знайомих здобула [пані] собі пропуск у тюрму і пішла, узявши з собою щось їстівного на гостинець.. На приноси [Тодоська] й не розглядалася (Дн. Чайка, Тв., 1960, 85); Сидячи тут [у Відні], поки робиться моє діло, розглядаюсь я собі на тую «Європу» та європейців (Л. Укр., V, 1956, 44); Старшина безпорадно розглядався на людей (Панч, О. Пархом., 1939, 28); // рідко. Розбиратися в чому-небудь. Тепер, коли несподівана поміч дала їм спроможність хоч на кілька день позбутись гірких клопіт [клопотів] про шматок хліба, вони з цікавістю розглядались в свому лихові (Коцюб., І, 1955, 93).

2. тільки недок. Пас. до розгляда́ти 3, 4. Апеляції виключених з партії або тих, що дістали стягнення, .. розглядаються відповідними партійними органами в строк не більше місяця з дня їх надходження (Статут КПРС, 1971, 10); Він коротко попередив, що розглядатимуться питання дуже великої ваги (Шовк., Інженери, 1948, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 649.

Розглядатися, даюся, єшся, сов. в. розглядітися, джуся, дишся, гл. Осматриваться, осмотрѣться. Хотіла м його шанувати, своє серце йому дати, а він собі розібрав, розглядівся да й не взяв. Чуб. V. 196.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 38.