РОЗБИВАТИСЯ

РОЗБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗБИ́ТИСЯ, зіб’ю́ся, зі́б’є́шся, док.

1. Втрачати цілісність від ударів, поштовхів, струсів і т. ін. Великою палицею своєю збиває [Фільдінг] статую з примосту, вона падає і розбивається (Л. Укр., III, 1952, 84); Бабуся роздували жаринки в прасці, а мати пришивали скляний гудзик до сорочки, бо вони дуже часто розбиваються під праником (Томч., Готель.., 1960, 86); Чарка дзенькнула об діл і розбилась (Н.-Лев., III, 1956, 346); [Професор:] Кажуть, нібито наш поїзд розбився (Коч., II, 1956, 57); // Ділитися, дробитися на невеличкі частини, шматки, ударяючись об щось тверде. Максим пошпурив грудку,.. грудка розбилась — і пил засипав бугаєві очі (Мирний, І, 1949, 212); Цеглина впала з колін і, торохкаючи об краї бочок, розбилася на дріб’язок (Хотк., І, 1966, 117); // Падаючи на що-небудь, набігаючи на щось, розбризкуватися (про воду, хвилі). Захвилювалась вода,.. наблизилась — і вдарилась з глухим стогоном у пісок, розбиваючись на тисячі білих крапельок… (Коцюб., І, 1955, 143); Лютує Дніпр. Ревучі Вали щораз встають, Розіб’ються об кручі І знову заревуть (Граб., І, 1959, 588); Кілька важких і лапатих дощових капель упали на круп коня, з ляскотом розбились на ньому і покотилися вниз по сухій шерсті (Тют., Вир, 1964, 84); // перен. Розсіюватися, відбиваючись під чого-небудь (про проміння). Об ясний конус флангового [паровоза] розбивався жмут косого проміння (Панч, II, 1956, 458); Він нахилився до дівчини, і сонячний промінь розбився об його діамант і розсипався на дрібні веселкові промінчики (Собко, Стадіон, 1954, 8); // перен. Відлунюватися, роздрібнюючись на окремі звуки. Звуки наростали, дисонували і, розбившись, дивно мішалися в повітрі (Хотк., І, 1966, 141); На передньому [човні] заспівали «Вниз по матушке, по Волге». Пісня полинула над водами, луною розбилася в берегах (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 24); Небо над яругою було таке чисте і таке гучне, що коли кобильчина.. вишкірила зуби і заіржала, то іржання те розбилося зараз же на десять відгомонів (Тют., Вир, 1964, 99).

◊ Розіб’ю́сь, [а] зроблю́ — зроблю все, що можна, за будь-яких обставин. [Пилип:] Розіб’юсь, — все, що в моїх силах, зроблю (Корн., II, 1955, 151).

2. Діставати ушкодження, дуже забиватися під час падіння, від удару, поштовху, струсу і т. ін. Прокинувся — голови не можу зняти; болить, і ввесь я, наче з вишку [висоти] падаючи, розбився (Вовчок, VI, 1956, 247); Найвідважніші хлопці, боячись розбитися об дерево, самі вистрибували з сідла, бо Лебедем [конем] не вправиш. Куди захоче, туди й помчить (Збан., Крил. гонець, 1953, 9); // Гинути, умирати від ушкоджень під час падіння, від ударів, струсів і т. ін. Скільки-то вже разів йому снилося, що зніма його щось у воздухи [повітря] з птицями, що падає він і розбивається! (Вовчок, І, 1955, 297); Хлопець залишився круглим сиротою, бо батько ще раніше розбився, упавши п’яний з мосту (Сенч., На Бат. горі, 1960, 18); В неї теж був син льотчик і позаторік розбився (Гончар, Тронка, 1963, 63).

3. Втрачати сили, енергію; знесилюватися, виснажуватися.

◊ Се́рце (се́рде́нько) розі́б’є́ться (розби́лося) — з’явиться (з’явилося) тяжке душевне переживання, відчай, безнадія. Розіб’ється темнеє серце, Кохання розіб’є його (Л. Укр., IV, 1954, 107); Щастя ж коли їй судилось, Хай їй в покір не стає, Що через неї розбилось — Серденько щире моє (Манж., Тв., 1955, 91).

4. перен. Не здійснюватися, не відбуватися через кого-, що-небудь. — Не знаю, чому прогулка [прогулянка] має через панну Обринську розбитись! — обізвалася тут моя мати (Коб., III, 1956, 57); [Ендерсон:] А він страшенно кохає її. [Мекдугел:] То й ліпше. (Відводить його ліворуч). Інакше всі наші плани розіб’ються… (Ірчан, І, 1958, 239); Правда, він [голова] обіцяв поставити аж три вишки, але коли це буде? Невже розіб’ються всі мрії? (Донч., VI, 1957, 42); // об (о) що. Наражатися на якусь перешкоду у намірі, намаганні здійснити, виконати що-небудь. Всі спроби дітей викрити Павликів секрет незмінно розбивались об замкнені дверцята сарайчика (Донч., VI, 1957, 13); Всі його зусилля, образи, доводи, прохання і навіть хитрощі розбивались об незаперечне рішення: — Не пошлемо (Стельмах, II, 1962, 190); Кінні атаки генерала Барабовича розбилися об дроти та мужність захисників плацдарму (Ю. Янов., II, 1958, 228); // Терпіти крах, розвіюватися, натрапляючи на якусь перешкоду. Якісь думки про щастя, якісь даремні надії, котрі її завжди дурили, розбивались об гострі пороги остогидлого життя та утрат, нужди та недостачі… (Мирний, III, 1954, 23); Можна б згадати, скільки політичних пристрастей і чвар розбилося о стіни цього собору (Загреб., Диво, 1968, 368).

5. перен. Занапащатися, марнуватися; // Псуватися ( про нерви), погіршуватися (про настрій). Учився [Хаїм] до стукотіння в висках, до болю спинного хребта. Нерви його розбилися вкрай, весь він, був якийсь посмиканий (Хотк., І, 1966, 158).

6. перен. Розвіюватися, стаючи непомітним. Разом з чашкою розбилась і веселість Надина. Цілий день вона була якась, немов смутненька (Л. Укр., III, 1952, 486); І смерч розбився об купу коней і трупів, упав на землю зливою задушливого пилу (Ю. Янов., II, 1958, 174);

7. Ділитися, розподілятися на певні групи, частини. Дівчата розбиваються на два гуртки. Один утворює коло,.. а другий, в якому Вітер, Дяк і Тивуни, намагаються прорвати коло (Коч., П’єси, 1951, 121); Натовп стихійно розбивається на дві частини і, захоплений однією з них, я біжу, мов навіжений, вперед (Кол., На фронті.., 1959, 198); І поснідавши, ізранку Ми розбилися на ланки І розсипалися скрізь — Хто у поле, хто у ліс (Мур., Піонер. слово, 1951, 92); // розм., рідко. Ставати у певному порядку. — Без балачок! — кричить отаман: — розбийтесь зараз, хто за ким! (Сос., І, 1957, 359); // Розгалужуватися (про річку, дорогу). З високої вежі цього будинку було видно.. в добру годину плесо Дунаю, що, розбиваючись на кілька рукавів, линув по долині (Скл., Святослав, 1959, 576).

8. розм., рідко. Побиватися за ким-небудь, виявляти велику турботу про когось. Як не розбивалася пані над своєю дитиною, але все-таки сама її не плекала (Кобр., Вибр., 1954, 86); — Вночі знов бушував у хаті Бадовський. Розбивається за тобою (Козл., Ю. Крук, 1957, 393).

9. рідко. Розтріпуватися (про волосся, зачіску). Настя серед двору вимішувала свині дерть у цебрі. Була аж червона од пари, розбилась од роботи коса (Вас., II, 1959, 198).

10. тільки недок. Пас. до розбива́ти 1-3, 5-18. Місто металургів [Запоріжжя] стає дедалі кращим. Розбиваються нові сквери, реконструюються старі вулиці, прокладаються нові тролейбусні маршрути (Рад. Укр., 29.IV 1966, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 605.

Розбиватися, ва́юся, єшся, сов. в. розбитися, зіб’юся, єшся, гл.

1) Разбиваться, разбиться. На Петра Вериги розбиваються криги. Ном. № 520. Піду ж бо я утоплюся, або в камінь розіб’юся. Чуб. V. 22.

2) Сокрушаться, убиваться. Чумакова жінка за чумаком розбивається. Чуб. V. 1032.

3) Раздѣляться, раздѣлиться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 31.