РОЖА

РО́ЖА, і, ж.

1. (Malva L.). Багаторічна декоративна рослина родини мальвових з високим стеблом та великими яскравими, різних кольорів квітками, зібраними в китицеподібне суцвіття. Високими стеблинами рожа червона стоїть, а синенькі паничі кручені круг неї в’ються… (Гр., II, 1963, 372); Зразу ж за тином буйно цвіли рожі червоними квітками (Головко, І, 1957, 106); — Гладіолусів і в нас не густо, оце, мабуть, тільки в тебе. В нас коло хат більше рожі сіють, ти ж бачила, біля школи їх у нас повно: цупкі, високі женуть… (Гончар, Тронка, 1963, 168).

Соба́ча (польова́, ди́ка) ро́жа (Lavatera L.) — багаторічна невелика рослина перев. з рожевими квітками родини мальвових, яка росте у лісостепових та степових районах. Там, по луках,.. кивала сірими вітами собача рожа і на горохах сиділи, як метелі, біло-рожеві, червоно-сині і жовтогарячі квіти (Коцюб., II, 1955, 215); На високій могилі, у головах дівчини, виринула червона галузка з дрібними зеленими листочками й розрослася у корч польової рожі (Кобр., Вибр., 1954, 172); Знов дика рожа цвіте, жовтіє запилюженими пелюстками — цупка, запорошена, живуча (Гончар, Тронка, 1963, 183).

2. розм. Те саме, що ро́за 1, 2. Серед саду купа пальм, під пальмами кіоск. По обидва боки кіоска, між кущами рож, олеандрів, кипарисів два фонтани (Н.-Лев., II, 1956, 446); Квіток тут [в Сан-Ремо] взагалі не жалують, бо на їх тут «не голодні». Навіть на бульварах нікому не боронять зривати рожі, скільки хто хоче, бо з тих рож тут живоплоти роблять, і вони цвітуть цілий рік (Л. Укр., V, 1956, 385); — Чим твої коси так пахнуть?.. — Квітами? Чи не рожею? Бо в її пелюстках я варила собі кісники (Стельмах, І, 1962, 144); * У порівн. Стріла Наталю стара хлібом-соллю [хлібом-сіллю]: — Господине моя молодая! Нехай же тебе господь щастить долею й здоров’ям! Щоб була здорова, як вода, а багата, як земля, а хороша, як рожа! (Вовчок, І, 1955, 98).

Гайова́ ро́жа, рідко — шипшина. Із-за темного дуба то калинова вітка витягнеться й червоний китяг ягід горить, як жар, то колюча гайова рожа покаже дрібні листочки й пахучу квіточку (Вовчок, І, 1955, 100); Па́нська (по́вна) ро́жа — троянда. Од причілка цвів кущ панської рожі (Н.-Лев., І, 1956, 82); * У порівн. — Ой у мене мила, як червона калина, А така хороша, як повна рожа (Чуб., V, 1874, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 598.

Рожа, жі, ж.

1) Роза, Rosa centifolia. Также по́вна рожа, панська рожа. Моя врода, як повная рожа. Макс. Сидить Олена між дружок як повна рожа. МВ. ІІ. 66. Ой ти, дівчино, повная роже! Н. п. Цвів кущ панської рожі. Левиц. І. 23.

2) Гаєва́ ро́жа. Шиповникъ. МВ. І. 156.

3) Мальва. собача ро́жа. a) Althaea officinalis L. ЗЮЗО. І. 111. б) Lavatera thuringiaca L. ЗЮЗО. І. 175, 126.

4) Чорна ро́жа. Раст. Althaea rosea. Вх. Пч. І. 8. То-же городня ро́жа. ЗЮЗО. І. 174.

5) Ро́жа по́вна. Родъ вышивки. Чуб. VII. 4 27.

6) — польова. Раст. Lavatera thuringiaca. Лв. 99.

7) — перевита, подлужна, польова. Роды писанокъ. КС. 1891. VI. 375.

8) Родъ дѣтской игры. Ив. 63. Ум. Роженька, роженочка. Ішов милий гіронькою, мила під горою; зацвів милий роженькою, мила калиною. Чуб. V. 266. Та чи мак, чи рожа на дворі процвітає? А ні мак, ні роженочка, дочко моя, а то ж твоя челядь гуля. КС. 1883. II. 376.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 29.

ро́жа —

1) (зменшено-пестливі — ро́женька, ро́женочка) багаторіч­на декоративна рослина родини мальвових з високим стеблом та великими яскравими, різних ко­льорів квітками, зібраними в ки­тицеподібне суцвіття; мальва; рос­лина є окрасою присадибних квіт­ників українського села; саме ім’я квітки, судячи з веснянок («Усі дівочки в танку, тільки Рожі не­має»), носить якась міфологічна істота, пов’язана з Дуна́єм (див.) (у тій же веснянці мати застерігає дочку-Рожу: «Донько моя, Ро­женько! Не становись край Дунаю! Дунай зведе з ума!»); в іншому ва­ріанті мати-Рожа називає дочку Рожі́вною назва рослини виступає не лише на означення мальви, а й троянди як символу всякого доб­ра, що в’яжеться з неприємностя­ми: «Нема рожі без терня, а також без колючок»; троянда символізує кохання, а також доброзичливість і достаток, асоціюється з кров’ю і є символом Тільця-Тура, тобто не­ба; квіти троянди — це слава, зе­лень — життя, колючки — печаль; вінок із троянд символізує життя: як квіти в’януть, так і людина никне; М. Костомаров вважає, що ро­жевий цвіт означає здоров’я; цю саму символіку спостерігаємо й у приказці про квітку: «Рожа черво­на та й та блідне»; рожа-троянда — це цар-квітка, квітка, що нагадує собою Сонце, квітка богині кохан­ня Лади та її доньки — богині вес­ни Лялі; традиційний символ кра­си («І межи жаливою рожа росте», «Рожа і в терню (межи кропивою) гожа»); червона рожа — символ ді­вочої чистоти та дівочої краси; в одній із пісень парубок, запевня­ючи дівчину, що на неї «дивитися гоже», звертається до неї захопле­но: «Ой, ти, дівчино, червона ро­жа»; пop. ще символ незайманості: «Маруся по ночах ходила, Да при собі рожу носила; Купували куп­ці — не продала; Прохали хлопці — не дала. Шовком ніженьки в’яза­ла, Для свого Іванка держала»; рвання, ламання, щипання рожі — заручення дівчини або вихід заміж: «Чи рожу рвати, чи калину лама­ти? Чи заміж іти, чи дівувати?». Високими стеблинами рожа червона стоїть (Б. Грінченко); Посій рожу, постав сторожу (приказка); Буває, що й на полі рожа виростає (М. Номис); Ішов милий гіронькою, мила під горою; зацвів милий ро­женькою, мит калиною (П. Чубинський);

2) соба́ча (польова́, ди́­ка) ро́жа — дикорослий (звичайно польовий) різновид цієї рослини;

3) гайова́ ро́жа — народна назва шипшини;

4) па́нська (по́вна) ро­́жа — народна назва троянди; сим­вол краси, ласки й веселощів («А я, мати, так хороша, як повная рожа»). Цвів кущ панської рожі (І. Нечуй-Левицький); Моя врода, як повная рожа (М. Максимович); Ой ти дівчино, повная роже! (піс­ня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 504-505.