РИБА

РИ́БА, и, ж.

1. Водяна хребетна тварина з непостійною температурою тіла, яка дихає жабрами і має плавці та шкіру, звичайно вкриту лускою. Сім ятерів — ні одної риби! (Укр.. присл.., 1963, 191); Риби в сітях тремтять, їх луска, наче срібний пожар (Сос., Щоб сади.., 1947, 58); До 80 різноманітних видів риб живе у Дніпрі та в інших річках і водоймах України (Рад. Укр., 2.III 1962, 3); Риби утворюють клас хребетних, які пристосовані до життя в воді (Зоол., 1957, 79); * У порівн. Кайдашиха.. розпустила на всю хату мед своїм язиком. — Будь же, дочко, здорова, як риба; гожа, як рожа; весела, як весна, робоча, як бджола, а багата, як свята земля! (Н.-Лев., II, 1956, 321); Доріг своїх дітей, виходить, не зумів вивчити. Ой, не зумів, прогледів, пропустив їхнє життя, мов рибу, крізь пальці (Стельмах, І, 1962, 316); // у знач. збірн. Всього було доволі: Вовків в лісах, зайців у полі І птиці повно у гаях, Такої і такої, І риби всякої, великої й малої (Гл., Вибр., 1951, 112); [Феноген:] От чоловік [Ліхтаренко]! І риби наловить, і ніг не замоче! (К.-Карий, II, 1960, 320); Де й возів набрати бригадирам! Де й складати рибу із човнів! (Мас., Поезії, 1950, 45); // тільки одн. Страва, приготовлена з м’яса цієї тварини. І враз риба втратила свій смак, охота до їжі одлетіла геть, і йому раптом схотілось покинути хату… (Коцюб., II, 1955, 22); За чверть години на столі парував наваристий флотський борщ, стояла бляшанка маринованої риби (Тулуб, В степу.., 1964, 328).

∆ Кра́сна ри́ба див. кра́сний; Летю́ча ри́ба див. летю́чий; Смітна́ ри́ба див. смітни́й.

◊ Би́тися як ри́ба об лід див. би́тися; Ву́дити ри́бу в каламу́тній воді́ див. ву́дити¹; Знов (ізно́в) за ри́бу гро́ші — невідступне наполягати на чому-небудь, настирливо повторювати те саме. — Що ж: знімати мене будете? — Знов ти за рибу гроші. Невже ми для того зібралися поговорити, щоб вирішувати оце: знімати — не знімати, знімати — не знімати (Загреб., Спека, 1961, 284); Лови́ти ри́бу в каламу́тній воді́ див. лови́ти; Ма́тимеш на ри́бу — те саме, що Діста́неться (діста́лося, бу́де і т. ін.) на горі́хи (кисли́чки, бу́блики і т. ін.) кому (див. дістава́тися). Уявіть же собі, що я бачу, входячи до себе в хату. Мама стоять біля печі зажурені й зустрічають мене такими-о словами: — Довчився? Матимеш тепер від батька на рибу. Ой шибенику ти неслухняний, свиня ти нескребена (Мик., Повісті.., 1956, 11); Мовча́ти, як ри́ба — не говорити й слова. [Журавель:] Та що ж тепер казати? Я мовчу, як риба (Мик., І, 1957, 456); На ри́бу — на рибалку (у 2 знач.). Доря підняв на батька очі. Поїдуть? Куди? На рибу, може? (Коцюб., II. 1955, 374); Ні ри́ба ні м’я́со — про безвольну, безхарактерну людину. — Цей Безкоровайний ні риба ні м’ясо, а нам він, пригодиться. Один раз я його побачив і думаю, що подоїти його можна (Хижняк, Невгамовна, 1961, 224); Но́сом ри́бу ву́дити див. ву́дити¹; Як (мов і т. ін.) ри́ба з водо́ю з ким — чим — нерозлучний з ким-, чим-небудь. — Ви з книжками, як риба з водою, — сказав Фесенко (Н.-Лев., V, 1966, 200); — Чоловіку хочеться до кого-небудь прихилитись; нема рідного брата, так шукає названого. От і побратаються, да й живуть довіку вкупі, як риба з водою (П. Куліш, Вибр., 1969, 90); Як (мов і т. ін.) ри́ба у (в) воді́ бу́ти (почува́ти себе́ і т. ін.) — поводитися невимушено, добре, вільно. Саша відчував себе як риба в воді. Якось просто й легко, без вагань і труднощів, пристроювався він на ходу, наче солдат до роти, до столичного життя (Полт., Повість.., 1960, 371); Микулі допомагав Іванко. Тут він був, як риба в воді, знав кожну стежку, кожен кущик (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 240).

2. перен. В’яла, млява людина, яка зовні не виявляє своїх емоцій. Алла Михайлівна насупилась. — Я бачу, що вас шокірують мої манери. Що ж, я не англічанка [англійка] і — не риба (Л. Укр., III, 1952, 619); Баджін була молодша за мене на два роки, проте почувала себе зовсім дорослою і кепкувала з мене, як уміла: «Ти.. риба», — казала вона (Ю. Янов., II, 1958, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 526.

Риба, би, ж. Рыба. Козак з бідою, як риба з водою. Ном. № 775. Держись берега, а риба буде. Ном. № 2058. Ум. Рибка рибонька.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 14.

ри́ба (зменшено-пестливі — ри́бка, ри́бонька, ри́бочка) —

1) водяна хребетна тварина з непостійною температурою тіла, яка дихає зяб­рами і має плавці та шкіру, зви­чайно вкриту лускою; у народній творчості виступає об’єктом традиційних порівнянь (битися, як риба; мовчати, як риба; бути або почувати себе, як риба в воді; бути, жити з ким-, чим-небудь, як риба з водою); символізує безвольність, безхарактерність (пор. зіставлювальне сполучення ні риба ні м’я­со), людську млявість, в’ялість, без емоційність; символізує також здоров’я, як у І. Нечуя-Левицького: «Будь же, дочко, здорова, як риба, гожа, як рожа, весела, як весна, робоча, як бджола, а багата, як свята земля»; риба виступає та­кож символом згоди: «Ми з тобою, як риба з водою», обережності, розважливості: «І риба не плине проти бистрої води»; разом з тим у снах риба неоднозначна: «Якщо сняться риби, буде слабкість», «Коли сняться риби, буде сварка», «Коли сняться риби, що плавають у річці, то це марні надії»; кажуть: «Досить є риби в воді, та годі їсти» (піймати її нелегко), «Риба в воді, а він до неї петрушку кришить» (марні надії її піймати); цікавою є мовна любовна символіка виразу вари́ти ри́бу. «Варила я суху рибу, та й не шумувала, любила я парубонька, та й не шлюбувала. Я ще буду раз варити, буду шум збирати. Я ще буду раз любити, буду шлю­бувати!»; кум (див.) просить куму: «Звари мені судака, щоби юшка була, і юшечка, і петрушечка, кумо ж моя люба, кумо душечко!» (про стосунки між кумами ближчі від дозволеного), пор. ще: «Чи я, ми­лий, не казала, чи не говорила: «Прийди, прийди увечері, я рибку варила». Держись берега, а риба бу­де (М. Номис); Сім ятерів — ні од­ної риби (приказка); Козак з бідою, як риба з водою (М. Номис); Три братчики рибарчики рибоньку лови­ли (Я. Головацький); фразеоло­гізм: лови́ти ри́бу (ри́бку) в кала­му́тній воді́ — мати вигоду з чого-небудь, користуючись непевністю обставин, чиїмись труднощами то­що;

2) тільки ри́бка = ри́бонька = рибчи́на — уживаються як тради­ційні народнопоетичні пестливі звертання до коханої дівчини, жін­ки, тому риба виступає симво­лом коханої людини: «Ой Боже мій милосердний, ти шовкова нитка! Всі рибки сюди ходять, моєї не видко!». Ой вийди, вийди, сер­денько Галю! Серденько, рибонько, дорогий кришталю! (пісня); Ганну­сю, рибко, душко, любко!(І. Котляревський); Вийди, дівчино, вийди, рибчино (П. Чубинський);

3) (з ве­ликої літери) Ри́би — одне з 12 су­зір’їв зодіаку; відповідно його ас­трологічний знак (символ), що припадає на 19 лютого — 20 бе­резня.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 498-499.