П'ЯТНИЦЯ

П’Я́ТНИЦЯ, і, ж. Назва п’ятого дня тижня (після неділі). Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця (Укр.. присл.., 1963, 67); — Отакої ще? В п’ятницю, та ще й вдосвіта співати! — докірливо обізвалась Настя. Гнат замовк. Він і забув, що нині п’ятниця (Коцюб., І, 1955, 70); Тимко відкриває двері і каже голосно: — Здрастуйте! — З п’ятницею будьте здорові, — підпрягається й собі Марко (Тют., Вир, 1964, 95); // перев. мн. Збори, вечори і т. ін., що регулярно відбуваються десь у цей день тижня. На одну з п’ятниць [у Гребінки] завітали ще нові знайомі — офіцер Момбеллі з своїм приятелем (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 319).

◊ Криви́тися (скриви́тися), як середа́ на п’я́тницю — виражати незадоволення, образу і т. ін. Раз Олеся наготувала такого борщу, що Балабуха вхопив ложку в рот, скривився, як середа на п’ятницю, й більше й ложки не вмочив (Н.-Лев., III, 1956, 133); Він не вперше.. намагався приховати перед товаришами свою огиду до горілки. — Не кривись, як середа на п’ятницю! — гукали товариші (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 129); Сім п’я́тниць на ти́ждень у кого — хтось часто змінює свою думку, свої рішення. [Марта:] У вас, тату, сім п’ятниць на тиждень: то хвалите Артема, то гудите (Зар., Антеї, 1962, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 423.

П’ятниця, ці, ж. Пятница. Був день п’ятниця. Єв. Л. XXIII. 54. По народному повѣрью есть и святая этого имени или просто сверхъ-естественное существо — женщина. Грин. Изъ устъ нар. 194, 195. Маркев. 19. Ум. П’ятінка, п’ятни́ченька. Грин. III. 501, Мет. 290. П’ятнонька. Гн. І. 179. Перші п’ятінки́. Препод. Параскевы 14 октября. XI. І. 79. Другі п’ятінки́. Вмч. Параскевы 28 окт. ХС. І. 79.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 506.