П'ЯВКА

П’Я́ВКА, и, ж. Прісноводна тварина типу кільчастих червів, більшість видів якої живиться кров’ю тварин, до тіла яких вона присмоктується. Там он п’явка плазає [плазує], а он риба гра (Мирний, III, 1954, 242); Вона могла голими руками ловити в ковбанях чорних п’явок або витрішкуватих жаб (Донч., Секрет, 1947, 76); * Образно. Видно, був [Ігнатовський] беззубий, то тонкі п’явки губ потягло йому зовсім у рота (Збан., Єдина, 1959, 105); * У порівн. Її чорні звивисті брови, що так різнились від білявих кіс, вп’ялися вже п’явками в душу [козака] (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 133); // мн. Вид таких червів, що використовується в медицині для відсмоктування крові. Кинувся цилюрик [цирульник] і якомога поспіша, та й кинув їй руду з руки, далі розв’язав пляшку, аж там усе п’явки (Кв.-Осн., II, 1956, 83); Лікар, якого привіз Нестор, захопив з собою і баночку з п’явками (Вільде, На порозі, 1955, 307); П’явки застосовують в тих випадках, коли хворий потребує повторних кровопускань невеликими дозами (Заг. догляд за хворими.., 1957, 145); // перен., розм. Слід від удару палкою, батогом і т. ін. По білому тілу від стегна до литки стікають сині п’явки.. ударів (Тют., Вир, 1964, 124); // перен. Жорстокий експлуататор; кровопивця. Заклинав [батько] , щоб Петро ніколи не перевівся на ту громадську п’явку, як бувають здебільшого писарі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 124); — Чого ти тікаєш з села, коли мужик починає скаржитись, говорити про страшні злидні, про здирство, чинене різними п’явками людськими? (Кол., Терен.., 1959, 42); Проти корчмарів — п’явок сільських — виступали у своїх творах Панас Мирний і М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, І. Франка, Н. Кобринська та багато інших письменників (Рад. літ-во, 5, 1965, 78).

◊ Впива́тися (впи́тися) п’я́вкою (як п’я́вка) в се́рце див. се́рце; Мов (немо́в, на́че і т. ін) п’явки́ за се́рце ссуть див. се́рце; [Тоді́, ] як п’я́вка кри́кне — ніколи.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 416.

П’явка, ки, ж.

1) Пьявка, Hirudo officinalis. Чуб. І. 238. Вх. Пч. II. 28.

2) Синякъ отъ удара палкой или крутомъ. П’явка набігла.

3) Кровопійца.

4) Желѣзная скоба для прикрѣпленія нашивки въ лодяхъ (при пловучей мельницѣ). Вас. 173.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 504.