ПІДТЯГАТИ

ПІДТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДТЯГТИ́ і ПІДТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш, док., перех. і без додатка.

1. Тягнучи, наближати до когось, чогось. Мисливці почали підтягати звіра до крижини (Трубл., Лахтак, 1953, 124); Хлопчаки вхопилися за остя і почали його підтягувати до себе (Стельмах, І, 1962, 435); Міноносець підтягли до берега і міцно пришвартували до товстих кнехтів (Собко, Шлях.., 1948, 6); Він покликав Амірадзе та Ковальчука в куток, ..разом з ними підтягнув товсту соснову колоду і присів (Голов., Тополя.., 1965, 100); // Піднімати що-небудь угору, вище. Хлопець.. миттю підтягає свої штаненята й біжить надвір (Л. Янов., І, 1959, 36); Сам тоді вище підтягував халяви та й виряджався на вивідки (Головко, II, 1957, 318); Як угляділа я таку мару та, їй-богу, не втерпіла: «Та підтягни, кажу, запаску хоч на цей раз» (Н.-Лев., II, 1956, 11); Він незграбно сповз з полу і, похитнувшись, підтягнув обшите шевровими леями галіфе (Речм., Весн. грози, 1961, 122).

◊ Підтяга́ти (підтя́гувати, підтягти́, підтягну́ти) но́сом (но́са, носи́ і т. ін.) — те саме, що Шмо́ргати но́сом (див. шмо́ргати). Біля воза рюмсала Галька. Яшко теж підтягав носом (Панч, На калин. мості, 1965, 28); Діти заходили [до класу], підтягаючи носи (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 58).

2. Затягувати тугіше, щільно притискуючи, припасовуючи до чого-небудь. Солдати.. почали одягатися, застібатися на всі гудзики й підтягати пояси (Тулуб, В степу.., 1964, 105); Ще раз Петро Іванович.. підтягував супоню (Ковінька, Кутя.., 1960, 48); Сам [Маковей] поправив сідло, сам підтяг попругу (Гончар, III, 1959, 456); Дід хутко зсунувся з печі на лежанку, підтягнув на білих штанях очкур (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 15); // Натягувати що-небудь обвисле, ослабле. Підтягую ослаблі струни, ласкаво торкаю їх смичком (Збан., Малин. дзвін, 1958, 45); Забриніли струни раз і вдруге, підтягнув їх чумак і знову ворухнув ними (Стельмах, І, 1962, 240); // розм. Тугіше загвинчувати, міцніше забивати і т. ін. У Брянського кінь теж клацав: підкови ослабли, і їх треба було підтягати (Гончар, І, 1954, 80); Всі ослаблені кріплення [рульового механізму автомобіля] необхідно підтягнути (Підручник шофера.., 1960, 257); // розм. Міцно стулювати (губи). Куцевич підтягнув тонкі губи (Рибак, Час.., 1960, 658).

3. перен., розм. Змушувати кого-небудь краще, акуратніше виконувати свої обов’язки, поліпшувати дисципліну і т. ін. Цілий день Марко оглядав стайні, підтягав стайничих (Кир., Вибр., 1960, 366); — Оці пан учитель тут будуть тебе підтягувати трохи (Кач., II, 1958, 26); // Примушувати кого-небудь поліпшити свою роботу, рівняючись на кращих, передових. Він вирішив.. виробляти дві норми. Потім підтягти до свого рівня групу (Ю. Янов., II, 1954, 100); Видно з однією метою — підтягнути й теперішніх учнів своїх до рівня колишніх, довше ніж будь-коли в нерішучості обводив [учитель] очима всю ту малярську бутафорію (Збан., Сеспель, 1961, 198); // Поліпшувати знання з якогось предмета. Навіть забула [Ганна] про те, що треба їй знайомитися з якоюсь вчителькою і підтягати якусь математику (Коз., Сальвія, 1959, 75); Я теж узявся до науки. Підтягнув з гімназистом восьмого класу математику (Думки про театр, 1955, 52).

4. Зосереджувати де-небудь війська, зброю і т. ін., пересувати їх ближче до кого-, чого-небудь. — Не тільки ми розуміємо, що таке Харків зараз для революції, а вони.. теж розуміють: з усіх кінців — з Полтави, з Донбасу підтягають гайдамацькі частини (Головко, II, 1957, 444); Розвідники доповідали, що фашисти закопошились у місті, почали підтягувати свої сили до лісу (Збан., Ліс. красуня, 1955, 46): — Артилерію підтягти не штука, та як я команду дам, щоб огонь відкривали? (Тют., Вир, 1964, 261); — Ліва сторона в обхід! Підтягнути батальйон! (Довж., І, 1958, 152).

5. Приєднуватися до співаючого, підспівувати йому. Христя заспівала — і Загнибідиха своїм слабим розбитим голосом підтягувала (Мирний, III, 1954, 101); Він намагався підтягати Іванові «Інтернаціонал» (Досв., Вибр., 1959, 181); За Коржем і я підтягнув, бо знав цю пісню (Стор., І, 1957, 252); Ясніше чувся спів молоді. Варвара тихо підтягла (Кир., Вибр., 1960, 325).

6. безос., розм. Спричиняти схуднення. — Підтягло мене, — і дівчата гидують: холера, кажуть (Тесл., Вибр., 1936, 32); — Підтягнуло вас, друже, — невдоволено зауважив Шульга (Рибак, Час.., 1960, 234); // Втягувати всередину, робити запалим (живіт, боки і т. ін.).

◊ Підтяга́ти (підтя́гувати, підтягти́, підтягну́ти) живі́т — бути напівголодним, охлялим. Там кухонь польових немає, В тилу владає інший світ. Згубив картки свої в трамваї, — Сиди і підтягай живіт (Мал., Серце.., 1959, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 517.

Підтягати, га́ю, єш, сов. в. підтягти, гну, неш, гл.

1) Подтягивать, подтягнуть; подтаскивать, подтащить.

2) Только сов. в. Мочь потащить, сдвинуть съ мѣста. Циган узяв келеп, — насилу підтяте. Рудч. Ск. II. 188.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 183.