ПІДПРАВЛЯТИ

ПІДПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. підпра́влять; док., перех.

1. Усуваючи незначні неполадки, пошкодження в чому-небудь, робити придатним для користування, лагодити. — Бач, я й думав з весни підправити оселю… Видно, солома прогнила, — сказав Яків, обдивляючись стелю (Мирний, IV, 1955, 89); Петру трохи підправив соху, оббив її мідною бляхою, бо стара дровиняка розкололась і могла підвести в гарячу пору оранки (Чаб., Балкан. весна, 1960, 367).

2. Усувати окремі недоробки, помилки і т. ін., вдосконалюючи що-небудь. Пристаркуватий ротний кравець.. зважився-таки запропонувати Ясногорській свої послуги: — Давайте, я вам шинельку… трошки підправлю, перероблю (Гончар, III, 1959, 199); Мабуть, немає такого твору, до якого письменник [І. Ле] не повертався б з бажанням щось підправити, щось додати чи змінити перед кожним його перевиданням (Вітч., 3, 1965, 181); // також без додатка. Вказувати кому-небудь на помилку або уточнювати (перев. про мову, висловлювання). Навчання в школі [червоних командирів] провадили командири полків, батальйонів, рот. Якщо траплялись у когось промахи, Щорс підправляв учителів (Скл., Легенд. начдив, 1957, 72); — Де-то храма [кульгає]? і не на одну [ногу], а він і обома не здужа ходити, — підправив підбрехач (Кв.-Осн., II, 1956, 489).

3. Приводити в порядок, у потрібний вигляд. Він почував себе незручно, тягнув плечі новий піджак, і завеликий комірець щоразу доводилося підправляти (Рибак, Час.., 1960, 801); Позагортала [жінка] вирви й ями, зарівняла окопи, вичистила криницю, оглянула город, підправила грядки (Ю. Янов., Мир, 1956, 6).

4. Відновлювати, поліпшувати що-небудь. Влітку Панько хліборобив, а взимку заробляв по шахтах. Цей заробіток давав йому змогу не вбожіти, ще трохи й підправляти своє господарство (Гр., І, 1963, 368): — Тепер треба подумати про те, щоб підправити господарство, а розмахувати кулаками після бійки — чи варто? (Мик., II, 1957, 351).

5. Сунути під що-небудь. Коли вісь поламалась, то бери зараз дрючка з воза та й підправляй під вісь (Н.-Лев., І, 1956, 577).

6. рідко. Те саме, що приправля́ти 1. Підправляти горілку лимоном.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 486.

Підправляти, ля́ю, єш, сов. в. підправити, влю, виш, гл. Подправлять, поправлять, поправить. Оці дощі хлібець підправлять. Харьк. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 176.