ПІДПАДАТИ

ПІДПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДПА́СТИ, аду́, аде́ш, док., під що, рідше чому. Зазнавати дії чого-небудь. Далі форма робить оборот на сто вісімдесят градусів,.. підпадаючи по дорозі відповідному тисненню повітря (Панч, II, 1956, 71); // у сполуч. із сл. влада, гніт і т. ін. Потрапляти в залежність від кого-, чого-небудь, наражатися на щось. У першій половині XIII ст. Київ поперемінно підпадав під владу владимиро-суздальських, чернігівських, смоленських і галицько-волинських князів (Іст. УРСР, І, 1953, 92); Зацікавлення Франка Чехією було викликане спільною долею Чехії і Галичини, які від 1772 р., після першого поділу Польщі, обидві підпали під гніт Австро-Угорської імперії (Вітч., 5, 1956, 139); — Хто не хоче знов підпасти під шляхетське здирство, яке несе нам Однокрил, той мусить весь.. тиждень працювати (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 302); // Підлягати чинності якого-небудь закону, рішенням суду і т. ін. Із полів вертали додому люди, переважно парубки і молоді чоловіки, чий вік підпадав під мобілізацію (Гжицький, У світ.., 1960, 11); Він урятував від суду чимало тих адміністраторів, які мали йому підпасти (Сам., II, 1958, 292); // перен. Пройматися однаковим почуттям, настроєм з іншими. Поганий настрій огортав усіх. І навіть Вова.. підпав під загальний настрій і сидів мовчки, наче чимось зажурений (Трубл., І, 1955, 118).

Підпада́ти (підпа́сти) під вплив кого, чого — починати робити що-небудь, діяти і т. ін., зважаючи на дії, думки певної особи або на певні обставини, під впливом кого-, чого-небудь. — Погана дисципліна, — скаже педагогічна рада. — Суворовець Криничний Ігор весь час дістає догани. Навіть Мовчан Кость, цей зразковий суворовець, підпадає під шкідливий вплив Криничного (Багмут, Щасл. день.., 1951, 100); Нерідко люди, які підпали під вплив буржуазного й дрібнобуржуазного націоналізму, маскують свої націоналістичні прагнення марксистською фразеологією (Ком. Укр., 7, 1965, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 478.

Підпадати, да́ю, єш, сов. в. підпасти, паду́, де́ш, гл.

1) Падать понемногу, прибавляться, прибавиться. Сніг підпадає потроху.

2) Падать, пасть подъ что. То він біжить, підбігає і пожар під ноги підпадає. КС. 1882. XII. 499.

3) Только сов. в. — на. Походить, быть похожимъ. Прізвище підпада на щось з їжі. Лебед. у.

4) — під. Подчиняться, подчиниться.

5) — під мислі. Нравиться, понравиться. Ой ти мені, вражий сину, під мисленьки не підпав. Чуб. V. 843.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 174.