ПІДЛИВАТИ

ПІДЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЛИ́ТИ і ПІДІЛЛЯ́ТИ, діллю́, діллє́ш, док., перех.

1. Те саме, що долива́ти. Проценко мовчав, ковтаючи чай з червоним вином. Він ніяк у його не доходив смаку і все знай підливав та підливав вина у недопитий стакан (Мирний, III, 1954, 274); Власівна уже вдруге підливає гас у лампу (Грим., Син.., 1950, 62); [Старшина:] А чи не пора нам підлить чорнила у чорнильницю? (Кроп., І, 1958, 508); Кухарі другий раз уже піділляли теплою водою гущу з недоварених горошин та лушпини (Фр., II, 1950, 265); — Кожну годину ви підлітатимете до «Буревісника», — сказав командир.., — ми вам добавимо [пального]. Зробите в морі посадку, і ми піділлємо (Трубл., Шхуна.., 1940, 167).

◊ Підлива́ти (підли́ти) ма́сла у вого́нь (в ого́нь) — підсилювати, розпалювати які-небудь почуття, переживання і т. ін., збуджувати чимось. — А тут ще й Заруба підливає масла в огонь, гукає до Яринки: «Правильно! На одній землі не може бути двох хазяїв!..» (Кучер, Трудна любов, 1960, 55); — Авжеж, що правда, то не гріх, — притакнула Довбишка й неначе підлила масла у вогонь (Н.-Лев., II, 1956, 282); Невідомо точно, з чого почалась у них перша сутичка з полуботківцями. А тут, певно, вже і місцеві підлили масла в огонь: розповіли про все (Головко, II, 1957, 561).

2. рідко. Те саме, що підмо́чувати. Він тільки стояв на купі цегли з рідного дома [дому] й оглядавсь навкруги. Вода підливала ту цеглу, одривала її (Н.-Лев., І, 1956, 632).

3. розм. Те саме, що полива́ти. Ой, вийду я у садочок, Буду виглядати, Чи не вийде моя мила Рути підливати? (Рудан., Вибр., 1949, 42); Якраз випала засуха. Степан.. носить воду з подвір’я до городу. Підливає щодня грядки (Круш., Буденний хліб.., 1960, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 449.

Підливати, ва́ю, єш, сов. в. підлити, діллю, ллєш, гл.

1) Подливать, подлить, лить понемногу. Вона сіль тре у макотирі та підливає борщу. Кв. Ой там козак коня напуває, а дівчина воду підливає. Чуб.

2) — що. Лить, налить подъ что. Миленький встає, мене вкриває та двері підливає. Гол. І. 192. Поливать, полить растеніе. Де ся діла тая дочка, що садила підливала яворочка? Чуб. V. 210. Чи не вийде моя мила рути підливати? Рудан. І. 15. — кого. Поливать, полить кому дорогу чародѣйскимъ зельемъ. Стежку йому підливала зіллячком, чарами. Млак. 99. Чи я вплила, чи я вбрела, чи мене підлито? Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 170.