ПІДКЛАД

ПІДКЛА́Д, у, ч.

1. Дія за знач. підкла́сти, підклада́ти 1. Настала весела хвиля: лізе нанашко Кметик на хату, лізе й пан учитель; тягнуть вони обидва старе колесище на підклад під гніздо бузькам (Ков., Світ.., 1960, 115).

2. перен. Те головне, на чому що-небудь будується. Чи ти знала, що руйнуєш Щастя власного підклад, Те, чого життя так мало Звикло всякому вділять? (Фр., XI, 1952, 16); Навіть коли втомлювалися критикувати [отамана] і говорили про звичайні речі, — під ними, під загальниками, під звичайними словами завше чулось ще щось, якийсь підклад незадоволення (Хотк., II, 1966, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 435.

Підклад, ду, м.

1) Подстилка. Одокія положила сестру на підклад. Федьк.

2) Потникъ, подкладываемый подъ сѣдло. Шух. I. 78. Вх. Зн. 61.

3) Родъ рыболовнаго сака, растянутаго на 4 угла. Части: саківно — сѣть, дуги двѣ палки накрестъ, растягивающія сѣть, держак — древко. Шух. I. 228.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 167.