ПІДЖИВЛЮВАТИ

ПІДЖИ́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і ПІДЖИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДЖИВИ́ТИ, живлю́, жи́виш; мн. піджи́влять; док., перех. і без додатка.

1. також у сполуч. із сл. сила. Додавати сили, бадьорості і т. ін. Голоду я не відчував, тільки пити й курити хотілося. Злість на Киселя підживлювала в мені сили (Мур., Бук. повість, 1959, 229); Ми тут з жінкою ласощами забавляємося, цукерки їмо… вони, бач, з цукру, а цукор потрібний для тіла, він його нагріває, як дрова піч, і підживляє… (Коцюб., І, 1955, 301); — Чи у твоїм доробку хоч одна Сторінка є, що кров’ю обкипіла, Що підживляла змучених в бою І в праці підупалих бадьорила? (Рильський, Поеми, 1957, 207); Він пожвавішав, повеселішав, неначе вхопив іскру од веселого Кованька і підживив свої розторсані нерви, застояну кров (Н.-Лев., І, 1956, 622); Гучне «ура» підхопило Орлюка, підживило його сили (Довж., І, 1958, 322); // також у сполуч. із сл. вогонь, багаття і т. ін., рідко. Підтримувати, не даючи загаснути. Ватаг накидав на головню сухого хмизу і наказав пастухам увесь час підживляти огонь (Гжицький, Опришки, 1962, 13); [Деві:] Дядьку, ось пожди, я хрусту принесу, вогонь підживим (Л. Укр., III, 1952, 8); Багаття розгорялось. Принесли ще кілька полінячок, щоб підживити його (Коз., Гарячі руки, 1960, 168); // перен. Робити виразнішим, яскравішим і т. ін. Он якийсь добродій, підживляючи свою мову енергічними [енергійними] рухами, то пересовує високу шапку з лівого вуха на праве, то насовує її на потилицю (Коцюб., І, 1955, 113).

2. розм. Те саме, що підгодо́вувати 1, 2. Бригада удобрює ставки гноєм, вносячи його по 5-10 тонн на гектар, а влітку, під час жнив, частково підживляє рибу зерновими відходами (Колг. Укр., 2, 1957, 30); // у сполуч. із сл. себе, перен., рідко. Збагачуватися. А в пітьмі тій, наче пси скажені, Лиходії кидались на всіх, Щоб набить чужим добром кишені, Підживить себе з бідот людських (Стар., Вибр., 1959, 29).

3. с. г. Вносити добрива в грунт. Зараз тут рихлив міжряддя «Універсал», а колгоспниці підживлювали добривами світло-зелені, неначе осока, рослини, що ось-ось закриють своїм листям квадратики розпушеної землі (Автом., В. Кошик, 1954, 198); Підживлювати посіви найкраще спеціальними культиваторами-підживлювачами, які забезпечують рівномірний розподіл добрив на достатню глибину у вологі шари грунту (Рад. Укр., 23.V 1957, 1); Як здобрить землю розчином — цим уже Мусій Завірюха відає, повчає дочку, як підживляти корінь, щоб буряків не попалить (Горд., Дівчина.., 1954, 145); Коріння підживим, Бур’ян позриваєм, Зустрінемо осінь Високим врожаєм (Укр.. думи., 1955, 545).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 426.