ПІВДОРОГА

ПІВДОРО́ГА, и, ж. Середина віддалі між чим-небудь. Я несу кошик,.. ступаю в калошах. Минає так.. з півгодини. Могли б вже бути на півдорозі (Коцюб., II, 1955, 235); Він.. почав вертатися з півдороги, аби не спіткати людей (Л. Янов., І, 1959, 313); // перен. Середина якого-небудь процесу, дії і т. ін. Думки шалено шарпаються в різні боки і на півдорозі обриваються, мов гниле павутиння (Стельмах, II, 1962, 70).

Спиня́тися (спини́тися, зупиня́тися, зупини́тися) на півдоро́зі: а) робити зупинку на середині шляху, не дійшовши куди-небудь. Воронін випроводжає його, потім швидко йде до стола. На півдорозі різко зупинився, думає (Лев., Нові п’єси, 1956, 33); б) не доводити що-небудь до завершення. — Ні, ви мене знаєте, Іване Семеновичу, я на півдорозі не спиняюсь (Ю. Янов., II, 1954, 122); Ми стоїмо за безперервну революцію. Ми не спинимося на півдорозі (Ленін, 11, 1970, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 379.