ПРОЯВЛЯТИ

ПРОЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОЯВИ́ТИ, явлю́, яви́ш; мн. проя́влять; док., перех.

1. Виявляти, робити помітними свої якості, властивості, почуття і т. ін. Ще дитиною проявляв він надзвичайну цікавість, проворність і хитрість (Фр., III, 1950, 49); Всіляко заохочували [сторожі], щоб він читав усе нові і нові їм книжки, і проявляли при цьому значний до них інтерес (Тют., Вир, 1964, 49); Він стільки раз за се літо проявив делікатність до мене самої, що я б не хотіла навіть ненароком чимсь вразити його (Л. Укр., V, 1956, 311); Данько все — «піду та й піду на фронт, хочу геройство своє проявить..» (Смолич, Мир.., 1958, 41).

Проявля́ти (прояви́ти) ініціати́ву в чому — бути ініціатором чого-небудь. Спілка комуністичної молоді повинна бути ударною групою, яка в усякій роботі подає свою допомогу, проявляє свою ініціативу, свій почин (Ленін, 41, 1974, 301); Проявля́ти (прояви́ти) себе́ — виявляти свої здібності, можливості, здатність до чого-небудь. Олексія Максимовича [Горького] радувало, що радянські письменники проявляють себе дедалі більш активно (Ком. Укр., 3, 1968, 89); Якщо за час проходження кандидатського стажу кандидат не проявив себе і за своїми особистими якостями не може бути прийнятий у члени КПРС, то партійна організація ухвалює рішення про відмовлення йому в прийомі в члени партії (Статут КПРС, 1971, 11); Дівчата, особливо Маруся, проявили себе досить тямущими в господарстві (Вільде, Сестри.., 1958, 460).

2. фот. Обробляючи проявником, робити видимим зображення сфотографованого предмета па плівці, пластинці, папері і т. ін. Вечорами затемнювалась мала комірчинка в їхній двокімнатній квартирі, запалювався червоний лабораторний ліхтар, і вони вдвох проявляли плівки (Перв., Дикий мед, 1963, 91); Йому пощастило сфотографувати майстра Савчука. Пластинку негайно проявили (Донч., І, 1956, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 356.

Проявляти, ляю, єш, сов. в. проявити, влю́, виш, гл. Обнаруживать, обнаружить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 493.