ПРОЧУХАТИСЯ

ПРОЧУ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.

1. Прийти до пам’яті. — Треба їх [старшин] захопити зненацька, піднести на раді готовеньке, щоб не прочухалися (Тулуб, Людолови, І, 1957, 429).

2. Чухатися (в 1, 2 знач.) якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 349.

Прочухатися, хаюся, єшся, гл. = Прочуматися. Як ото трохи прочуняли і прочухались, Гоцопуп обізвався до їх. Стор. МПр. 163.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 491.