ПРОХІДНИЙ

ПРОХІДНИ́Й, а́, е́.

1. Який має крізний прохід; крізь який (яким) можна проходити кудись. Кімната хлопчиків була прохідною між кімнатою Куріпки і сіньми у двір (Трубл., Мандр., 1938, 131); Зал був прохідний, і Бронкові кожного разу, щоб дістатись до читальні, треба було перейти через нього (Вільде, Сестри.., 1958, 378); // Признач. для перевірки перепусток, документів тощо тих, хто проходить на підприємство, в установу і т. ін. і виходить звідти. Черговий у прохідній будці аж очима кліпнув з подиву, коли пенсіонер показав йому перепустку на сімнадцять осіб (Жур., Звич. турботи, 1960, 89); Знов конторка прохідна, заводські ворота (Сос., Солов. далі, 1957, 109); // у знач. ім. прохідна́, но́ї, ж. Приміщення, признач. для перевірки перепусток, документів тощо тих, хто проходить на підприємство, в установу і т. ін. і виходить звідти. Приходжу я на роботу, на прохідній дають мені листа (Ю. Янов., І, 1954, 58); З яким душевним трепетом юнак уперше проходив заводську прохідну… (Ле, Право.., 1957, 26).

◊ Прохідни́й двір: а) двір, яким можна пройти з однієї вулиці на іншу. Роман швидко йшов тротуаром.. Де можна було, скорочував дорогу собі, пробігаючи прохідними дворами (Головко, II, 1957, 608); б) місце, установа і т. ін., куди можна вільно потрапити і так само вільно піти.

2. Який пересувається з одного місця на інше (про звірів, риб, птахів). Таких риб, які частину життя проводять у морі, а частину в ріці, називають прохідними (Зоол., 1957, 79); Прохідні риби.. за запахом впізнають рідну річку — ту саму, де вони вивелися з ікри (Наука.., 7, 1966, 14).

3. Приступний для проходу, проїзду, переправи. — Нема непрохідних водних рубежів, — доводить він товаришеві, — всі вони прохідні (Гончар, III, 1959, 349); Весною при бездоріжжі треба рухатись переважно вночі, коли завдяки заморозкам дороги стають краще прохідними (Автомоб., 1957, 299).

4. перен. Який не має суттєвого значення. У збірнику «Літо» [М. Т. Рильського] поруч з хорошими віршами є й прохідні, з яких видно «полегшене» ставлення поета до теми, до зображення дійсності, занадто рожеві фарби (Криж., М. Рильський, 1960, 75).

5. спец. Який застосовують для поздовжнього обточування деталей (про різець).

◊ Прохідне́ свідо́цтво, дорев. — документ, який видавала поліція на час дороги особам, що їх засилали куди-небудь; Прохідни́й бал — мінімальна сума балів на вступних екзаменах, що дає право вступу до вищого навчального закладу; Прохідни́й піша́к, шах. — пішак, який має можливість досягти останньої лінії противника на шаховій дошці.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 337.

Прохідний, а, е.

1) Свободный для прохода.

2) — ступа = Походюча ступа. См. Ступа. Шух. І. 104, 162.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 488.