ПРОКІС

ПРОКІ́С, ко́су, ч.

1. Дія за знач. прокоси́ти, проко́шувати. Слід подбати, щоб заздалегідь підготовлювались площі до збирання хлібів, своєчасно провадились прокоси, обкошувались краї, повороти (Рад. Укр., 23.VII 1958, 1).

2. Прокошена смуга на полі завширшки в змах коси або в захват косарки. З трьох кінців [поля] косарі йшли один одному назустріч, прокошуючи широку смугу. Та вогонь посувався швидше, ніж косарі. Незабаром він лизнув вершечки пшениці, що стояли за прокосом, перекинувся далі (Чаб., Балкан. весна, 1960, 147); Між загінками роблять прокоси завширшки 4-6 м для проходу транспортних засобів (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 352).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 199.