ПРОКРАДАТИСЯ

ПРОКРАДА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПРОКРА́СТИСЯ, а́дуся, а́дешся, док.

1. Іти, пробиратися кудись, проходити повз кого-, що-небудь непомітно, крадькома, нишком. Крадькома він садком прокрадався туди (в підвал], брав кварту горілки й крадькома повертав додому, щоб, бува, не стрінутися з ким (Мирний, IV, 1955, 234); Ровами та посадкою прокрадалася [Марія] в напрямі до мосту (Ле, Клен. лист, 1960, 75); — В нічну добу, в годину сонну, Прокрастись можна поуз стан І донести пану Енею, Як Турн злий з челяддю своєю На нас налазить, мов шайтан (Котл., І, 1952, 222); Чиясь темна постать непомітно прокралась мимо вартового і метнулась в хащу (Донч., III, 1956, 41); * Образно. Голос у неї був тихий, якийсь співучий та ласкавий, що так і прокрадався в саму душу, доходив до самого серця (Мирний, IV, 1955, 337); // Тихо, безшумно ступати, пробираючись, ідучи кудись, десь. Тож-то мир увесь зглядався, Як в них [капцях] Касим прокрадався Вулицями на базар (Фр., XII, 1953, 209); Умилась [Маруся], розчесала й заплела косу.. і тихою ходою прокралась до кімнати матері (Добр., Очак. розмир, 1965, 205); Професор Отава навшпиньках прокрався коридором (Загреб., Диво, 1968, 142); // перен., розм. Проникати крізь щось, кудись (звичайно про світло). Спілі, повні ягоди блищали на сонці, мов яке дороге каміння, крізь їх тоненьку прозірчасту шкірку сонце прокрадалося в їх нутро, мінилось і переливалось в червонавім, виннім плині (Фр., V, 1951, 342); Крізь маленьке віконце прокрадалося сонце (Коцюба, Перед грозою, 1958, 68); Сідаю на ліжку, прислухаюсь тривожно і бачу, як попід двері, у шпарку, прокрався до мене червоний промінь (Коцюб., II, 1955, 258); Промінь сонця несподівано прокрався крізь каламутну шибку вікна і впав на спину Айстри, тієї самої корови, яку доїла Химка (Добр., Тече річка.., 1961, 30); // перен., розм. Ледь чутися, долинати (про звуки, шум і т. ін.). На пахучій хвилі відсвіженого повітря до машини прокрадається заспів цвіркуна (Ю. Янов., II, 1954, 201).

2. перев. у сполуч. із сл. серце, душа і т. ін., перен. Непомітно закрадаючись, оволодівати кимсь (про думки, почуття і т. ін.). Війнуло пусткою з закутів, і сум знову прокрадався до материного серця (Цюпа, Не плачте.., 1958, 76); Маленька надія на життя, що якось непримітно прокралася в серце недужої, росла з хвилини на хвилину (Л. Янов., І, 1959, 57); Він аж скрипнув зубами і таки не дав прорватися в свідомість отій жахливій думці. Але вона прокралась манівцями (Головко, II, 1957, 556).

ПРОКРАДА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ПРОКРА́СТИСЯ, а́дуся, а́дешся, док., розм. Бути спійманим, попадатися на крадіжці; ставати відомим як злодій. [Старик 1-й:] За тих старшин, що до цього часу вибирали, громадські діла раз у раз хитались.. Один прокрався, другий запанів, той розпився, той розбестився… (Кроп., III, 1959, 237); [Стара жінка:] Ну, хто б там злодія вважав за бога? [Вуличний філософ:] Чому ж? Меркурій, бабко, теж прокрався (Л. Укр., II, 1951, 520); — Хтось пустив селом, що ви десь там у городі прокралися (Кач., II, 1958, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 208.

Прокрадатися, да́юся, єшся, сов. в. прокрастися, дуся, дешся, гл.

1) Ловиться, пойматься на воровствѣ, прокрасться. Крав, крав, але ж і прокрався. Подольск. г. Слюсарь прокрався, а коваля покарали. Ком. Пp. № 157.

2) Прокрадываться, прокрасться. пройти тайкомъ. Ярема з Лейбою прокрались аж у будинок, в самий льох. Шевч. 189.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 469.