ПРОГРАВАТИ

ПРОГРАВА́ТИ, граю́, грає́ш, недок., ПРОГРА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. перех. і неперех. Невдало закінчуючи яку-небудь гру, зазнавати поразки. По обіді — карти. Іван усе програвав і сердивсь; Каленикові везло (Коцюб., II, 1955, 196); Вождь у шахи З князями грає й програє щоразу (Мисик, Верховіття, 1963, 60); [Ярина:] Я собі здумала: як ото наші хлопці грають в мовчанку, то ти б десь до світа сидів, а не програв (Л. Укр., III, 1952, 717); Спочатку йому було просто цікаво стежити за грою, вгадувати, кому пощастить, а кому ні.. Звісно, тут легко програти, але можна ж і виграти! (Гончар, І, 1959, 46); // Зазнавати невдачі, поразки (в суперечці, змаганні, бою і т. ін.). Андрій відчув, що в цій суперечці він програв (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 94); Народ виділяє з-поміж себе митців і генералів для того, щоб вони вигравали битви, а не для того, щоб програвали їх (Довж., III, 1960, 295); Маємо оба бігати на перегони, а хто програє, платить дуката і фляшку [пляшку] горілки (Фр., IV, 1950, 65); — Коли ми не втримаємо отої переправи, значить, пиши — наша сторона програла маневри (Трубл., І, 1955, 71); // Не мати успіху (звичайно в судовій справі). На третій день Колісник вернувся сердитий та хмурий, діло за спаш він програв (Мирний, III, 1954, 355); [Казидорога:] Пішла моя справа по судах, а він узяв та й підкупив мого адвоката, і я програв (Фр., IX, 1952, 389).

2. перех. Втрачати, позбуватися чого-небудь, зазнаючи поразки в азартних іграх. Бачив Артем, як в окремих кабінетах грали в карти і програвали десятки тисяч, «людську кров» — маєтки, майно, кріпаків… (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 414); — У Монте-Карло програв [аристократ] останній спадкоємний хутір (Стельмах, І, 1962, 286); А карбованці!.. Хіба ж ти, серце Стасю, мало програв їх у карти (Н.-Лев., II, 1956, 77); Це я зараз такий, недавно програв одежу, а то як одягнусь, так фути-нути (Мик., II, 1957, 331).

3. неперех. Зазнавати негативного впливу від чого-небудь. Критика мене не дуже балувала взагалі.. Проте од цього я, здається, не програв (Вас., Незібр. тв., 1941, 200); // Ставати або здаватися гіршим через що-небудь, Загальне звучання повісті [«Фаланга» І. Дніпровського] програє через наявність у ній натуралістичних сцен (Рад. літ-во, 1, 1962, 78).

4. перех. Граючи на музичному інструменті, відтворювати мелодію, пісню, танець і т. ін. Тихо здійняла вона з голови вінок, поклала його на столі, пішла до піаніно, і, стоячи, програвала одною рукою уривчасті мелодії (Л. Укр., III, 1952, 588); Раптом йому почулася знайома пісня. Хтось програвав її на роялі (Кучер, Трудна любов, 1960, 606); Програли баяністи двічі й тричі Все той же вальс (Мур., Повість.., 1948, 34); // Виконувати в ролях. Сцену програли ще раз; // Виконувати музичну п’єсу, мелодію і т. ін. (про музичні інструменти). І ми пішли, і нам гвардійський туш піднесено, упевнено і ловко програв оркестр (Гонч., Вибр., 1959, 369); // тільки док. Дати сигнал, граючи на трубі, сурмі і т. ін. Програти побудку; Програти тривогу; // розм. Відтворювати звуковий запис (на пластинці, магнітній стрічці).

5. тільки док., неперех. Грати якийсь час. Програвши в карти далеко за північ, чиновник став прощатись (Мирний, І, 1949, 389).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 156.

Програвати, граю, єш, сов. в. програти, граю, єш, гл. Проигрывать, проиграть. Або виграв, або програв. Ном. № 4273. Програв чумак вози й воли в кості. Чуб. V. 1039.

2) Играть, проиграть на музыкальномъ инструментѣ. У військову суремку добре грає-програває. АД. І. 258.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 462.