ПРИЄМНІСТЬ

ПРИЄ́МНІСТЬ, ності, ж.

1. Те, що викликає задоволення, втіху, радість і т. ін. Дуже був би радий побачитись з Вами ще раз, бо це, правду мовити, найбільша приємність для мене (Коцюб., III, 1956, 270); Всі здавалися милими, хорошими і говорили один одному тільки приємності (Багмут, Записки.., 1961, 91); // Почуття задоволення, втіхи, насолоди і т. ін. Гомін задоволення пішов по слухачах. Щоб розтягнути приємність, Микола в цьому місці перервав розповідь і заходився розкурювати погаслу люльку (Гжицький, Опришки, 1962, 62); [Артур:] Одверто кажучи, я ніколи не відчував приємності від зустрічі з цими людьми (Собко, П’єси, 1958, 117); // ірон. Те, що викликає незадоволення, неприємність. Сю ніч цілісіньку якийсь пароход [пароплав] простояв коло Ореанди, не зважуючись посунутись ні сюди, ні туди в тумані — ото ще также приємність! (Л. Укр., V, 1956, 226); Голова була трохи тяжка, і ціле тіло було ліниве. От тобі приємності невиспаної ночі! (Мак., Вибр., 1954, 34).

З приє́мністю; Не без приє́мності — з почуттям задоволення, втіхи, насолоди. Марат Крицевий ішов вулицею і з приємністю слухав, як стукають закаблуки його міцних солдатських черевиків (Жур., Нам тоді.., 1968, 66); Не встигла жінка слова сказати йому на заперечення, як він раптом обняв її і поцілував. Кріпко і, як видно, не без приємності (Головко, І, 1957, 483); Ма́ти приє́мність у сполуч. з інфін. : а) формула ввічливості, що вживається для пом’якшення стилю. Дуже ви засмутили мене звісткою про свою слабість, бо хоч не маю приємності знати Вас особисто, проте відчуваю живу симпатію до Вас (Коцюб., III, 1956, 236); — Не знаю, чи ви, сер, мали приємність проглядати сьогоднішні газети, але там є низка статей з приводу вчорашнього інциденту (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 286); б) мати почуття задоволення, втіхи, насолоди від чого-небудь; в) (ірон.) мати неприємність. Я мав ще ту приємність, що в мене боліли зуби (Коцюб., III, 1956, 418); Роби́ти (зроби́ти, справля́ти, спра́вити) приє́мність: а) робити те, що викликає задоволення, втіху, радість. [Катрич:] Люблю робити людям приємність… (Мороз, П’єси, 1959, 305); Бив годинник в ту мить на стіні, Й бригадир, щоб підкреслити чемність, Каже гостю: — Дозвольте мені Саме зараз зробить вам приємність (С. Ол., Вибр., 1957, 161); б) викликати почуття задоволення, втіхи, насолоди. Однак якщо Вам мої хартії справляють яку приємність, то писатиму частіше (Л. Укр., V, 1956, 73); Коли слідчий водить по папері автоматичною ручкою, хрести і медалі тихо дзвенять, що робить йому приємність, і він посміхається (Чорн., Визволення, 1949, 103).

2. Те, що викликає симпатію, прихильність. «Сей Шелевило-брехунець, — дума Хапко, — ..має в собі приємність»… (Вовчок, VI, 1956, 280); Гашіца, спершись на бочку, не спускала ока зі свого милого, немов розкошувала його приємністю (Коцюб., І, 1955, 242); // Відчуття симпатії; прихильність. Цей острах, що він всмоктав в себе безліччю дрібниць від впливу обивательщини, нараз зник і натомість його обійняла.. приємність до цього чоловіка (Досв., Вибр., 1959, 329).

3. діал. Розвага. Він покинув столицю з її приємностями і забавами, покинув навіть школу (Фр., II, 1950, 370); Колись він бридився скупістю, і не один гріш, кинений на дрібну приємність або позичений безповоротно приятелеві, — тепер.. пригнітав його (Кобр., Вибр., 1954, 36); Діти прирекли вчителеві, що будуть чемні, прогулянка до лісу була одною з найбільших приємностей шкільних (Ков., Світ.., 1960, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 610.

Приємність, ности, ж.

1) Пріятность.

2) Удовольствіе.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 415.