ПРИЧИНЯТИ

ПРИЧИНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ПРИЧИНИ́ТИ, чиню́, чи́ниш, док., перех. Зачиняти, перев. нещільно, не повністю (двері, вікно, кватирку і т. ін.). Карав [хазяїн] наймита свого або за те, що погано мазав чоботи, або за те, що двері недобре причиня… (Вовчок, І, 1955, 297); Ольга, не причиняючи вікна, лягла знову в ліжко, але заснути вже не могла (Шиян, Гроза.., 1956, 521); Не вспів він ще гаразд і воріт причинити за собою, — як уже на його напустилась розсерджена молодиця (Мирний, І, 1949, 129); Коли Сафрон тільки причинив хвіртку, біля возів побачив коні Созоненка і Денисенка (Стельмах, II, 1962, 308); // кого, рідко. Зачиняти де-небудь, не випускаючи назовні. Мати веде плачучу дитину в дальшу кімнату і там причиняє, сама вертається (Л. Укр., IV, 1954, 249); Вона його вірненько любила, рано не збудила; У коміроньці та ще й причинила (Чуб., V, 1874, 931).

ПРИЧИНЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., ПРИЧИНИ́ТИ, чиню́, чи́ниш, док., перех., кому, рідко. Навмисне чи ненавмисне бути причиною чийого-небудь нещастя (болю, втрат і т. ін.). Брати, до строгого порядку привичні, Не причиняли клопотів мені (Фр., XIII, 1954, 297); За віщо ж зневага? Для чого немилі Братам наші щирі жадання? Кого ми чіпали, кому причинили Неволю, біду, руйнування? (Стар., Вибр., 1959, 8); — Колись я причинив Нечуйвітру велике горе (Стельмах, II, 1962, 230).

ПРИЧИНЯ́ТИ³, я́ю, я́єш, недок., ПРИЧИНИ́ТИ, чиню́, чи́ниш, док., чого, діал. Додавати, збільшувати — Не причиняй ми [мені] роботи (Хотк., II, 1966, 284) Причини, боже, дня — щоб мій знак до ночі хтось побачив (Ю. Янов., І, 1954, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 98.

Причиняти, ня́ю, єш, сов. в. причини́ти, ню́, ниш, гл.

1) Притворять, притворить. Скриплять мої ворітечка, ніхто не причинить. Мет. 62.

2) Прибавлять, прибавить. Грин. III. 524. Я нічого не причиняю, кажу то, що він казав. Камен. у. Причинив собі роботи. Чуб. V. 215. Причини вам, Боже, віку. Фр. Пр. 85.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 452.