ПРИСІДАТИ

ПРИСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док.

1. неперех. Згинаючи ноги в колінах, опускатися до землі. Замфір присідає під кущем, обережно, з любістю розгортає листя (Коцюб., І, 1955, 190); В цей час показував [Ляський] різні гімнастичні вправи.. Він присідав на долівку, падав на руки й хутко підводився (Досв., Вибр., 1959, 115); Ми з Левадихою шусть у коноплі та й присіли (Н.-Лев., II, 1956, 13); Ягід було так рясно, що він аж руками сплеснув і присів перед кущем навпочіпки (Тют., Вир, 1964, 437); // Вітаючись, дякуючи і т. ін., на якусь мить опускати корпус, трохи згинаючи ноги в колінах; робити реверанс. Бруклі.. вклоняється, присідаючи, і виходить, зоставивши двері непричинені (Л. Укр., III, 1952, 91); Овація й оплески глядачів котилися, як могутні хвилі. Берлінська команда [футболістів], прийнявши зустріч на свій рахунок, присідала й кланялась, наче балетна трупа (Ю. Янов., II, 1954, 25); Здавалось, що в дверях заманячать два кінці смугнастої шалі, ..і вона двигне ногою, присяде й зробить мені старомодний кнікс… (Н.-Лев., VII, 1966, 267); // Згинати ноги у колінах при ходьбі, бігу і т. ін. Вони [вовки] неначе змовились: один ліг в ярку догори черевом, а другий, крадучись та присідаючи до землі, обминув теля ззаду і погнав його на ярок (Коцюб., І, 1955, 22), . * Образно. На машину чекали четверо монтажників.. Нарешті, важко присідаючи на вибоях, на будівельний майданчик в’їхав панелевоз (Веч. Київ, 27.IV 1961, 1); // Опускатися на землю від слабості, втрати свідомості і т. ін. Мене зраджують сили, і я тихо присідаю на землю (Мик., Повісті.., 1956, 18); Черниш.. вдарив німця по тім’ю. Той одразу присів, наче ввійшов у камінь (Гончар, III, 1959, 119); // перен. Ставати або здаватися нижчим (про будівлю і т. ін.); осідати. Сама хата, колись висока, тепер понижчала, присіла (Мирний, IV, 1955, 249); Матвієві кожна деревина, кожний кущик і горбочок були знайомі. Тільки все якесь менше, неначе постарілося, присіло за дванадцять літ (Ірчан, II, 1958, 306); Чорна тінь укрила село і річку, а в провулках між тинами поночіло, хати присіли (Тют., Вир, 1964, 327).

2. неперех. Сідати ненадовго, на якийсь час. На гнучких, вкритих цвітом вітках вишень присідали ластівки (У. Кравч., Вибр., 1958, 411); Тимко присідає на купу сухого бур’яну, згорнувши на грудях руки, дивиться замріяно на вогонь (Тют., Вир, 1964, 15); Там [у млині] нікого не було — і Остап з Соломією присіли на мішках (Коцюб., І, 1955, 353); Ліна вибралась [з машини] на повітря, присіла у затінку машини на траві (Гончар, Тронка, 1963, 183); // Сідати біля кого-, чого-небудь, поруч з кимсь, чимсь ненадовго, на якийсь час. Мама присіла до моєї постелі й почала гладити своєю білою рукою мою голову й обличчя (Мирний, IV, 1955, 345); Біля неї — дівчинка в білій сорочці присіла й стиха питала: — Холодно тобі? (Головко, І, 1957, 89); — А ви все ж таки художник.., — сказав він і присів поряд зі мною (Донч., VI, 1957, 638); // перев. док., з інфін. Сівши, взятися за яку-небудь роботу, справу. Настя допомогла матері прибрати з столу, і присіла біля хати гаптувати гаманець Сагайдачному (Тулуб, Людолови, І, 1957, 60); Я &́9;погодував із свого казанка сиву-пресиву бабусю з онуком і знову присів дописувати тобі листівку (Логв., Давні рани, 1961, 62); // Сидячи, відпочивати якийсь час. Катря подавала батькові обід, прибирала з столу порожні миски і все не присідала (Кучер, Трудна любов, 1960, 317); Не присідаючи й на хвилину, цілий день буде вона [пташка] літати сюди-туди, щоб нагодувати ненажерливих ротатих діточок своїх (Тют., Вир, 1964, 202); Грицько, чи присів, чи ні — вже, дивись — опинився гін за двоє, скочив верхи на барана (Мирний, І, 1949, 151).

3. перев. док., неперех., перен. Стати стриманішим, спокійнішим; вгамуватися, притихнути. Після материного «цить» дітки присіли, як квітки після дощу (Григ., Вибр., 1959, 227).

4. неперех., чим, рідко. Покриватися, припадати (пилом і т. ін.). [Парубки і дівчата (співають)] Біла постеленька порохом присіла (Фр., IX, 1952, 93).

5. перех., діал. Нападати, насідати, накидатися на кого-небудь у великій кількості. Як так будемо сидіти та й на бога надіятися, то нас воші присядуть (Фр., VIII, 1952, 23).

◊ Біда́ присі́ла (прися́де і т. ін.) кого — те саме, що Біда́ обсі́ла (див. обсіда́ти). Коли біда присяде тебе, то не до личка буде, і сонце почорніє перед очима (Томч., Жменяки, 1964, 61); Зли́дні присі́ли кого — те саме, що Зли́дні обсі́ли (див. обсіда́ти).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 19.

Присідати, да́ю, єш, сов. в. присісти, ся́ду, деш, гл.

1) Присѣдать, присѣсть. Рудч. Ск. І. 4, 134. Дурного по ногах, щоб присів. Кролев. у.

2) Придавливать, придавить, садясь. Як саджають молодих на посад, то тоді молода кілько пальців правої руки присяде, тілько літ не буде мати дітей. ЕЗ. V. 179.

3) Одолѣвать, одолѣть. А дівчину думи лютії присіли. Млак. 5. А ще як вороги присідут — Господи! то так уже доску лят до живого. ЕЗ. V. 215. Його присіла сідина. Онъ посѣдѣлъ. Шух. І. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 437.