ПРИСТАРІТИСЯ

ПРИСТА́РІТИСЯ, іюся, ієшся, док., розм.

1. Те саме, що приста́ріти. Зросли і Менандрові діти, і сам він пристарівсь: кучері чорні припали морозом, думки поорали колись прехороше обличчя (Дн. Чайка, Тв., 1960, 165); Чимало часу збігло.. Моторний Ферідун уже пристарівсь, І пилом сад весни його припав (Крим., Вибр., 1965, 196); За днями, дні летіли і минали; Пристарілось і те, що змолоду цвіло (Гл., Вибр., 1957, 196); // Стати непридатним для вжитку після довгого користування. Новеє ситце на клинці, а пристаріється, так і сміття носять (Номис, 1864, № 5316).

2. перен. Перестати бути сучасним, актуальним.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 39.

Пристарітися, ріюся, єшся, гл. Состариться. Тепер, як пристарівся, моргне сивим усом, — громада й примічає. МВ. І. 108. Сдѣлаться старымъ (о вещахъ). Заново ситце на колонку, а як пристаріється, — садять квочку. Ном. № 5316.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 442.