ПРИМІВКА

ПРИМІ́ВКА, и, ж., етн., діал. Замовляння (у 2 знач.). Марійка не була при процедурі примовлення.. Примівка тратила на силі в присутності другої особи (Коб., II, 1956, 126); Він.. шепоче свою тайну примівку, закусує зуби, підносить сокиру і гатить нею з усієї сили (Черемш., Тв., 1960, 91); Особливістю його пастухівства було те, що він ніколи не вживав жодних чарів, примівок, ворожбитства (Хотк., Довбуш, 1965, 130); // Примовка. У кожній хаті на долівку Пшениці жменьку сіяв я. Мене до того ще й примівку Навчила матінка моя (Павл., Бистрина, 1959, 17); — Не дай боже з хлопа пана! —.. Примівка муляра вразила його в саме болюче місце: він був з хлопського роду і тепер, ставши «паном підмайстром», дуже стидався свого походження (Фр., І, 1955, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 672.

Примівка, ки, ж. Поговорка, пословица, приговорка. Страхи на ляхи, — ся примівка од нас перейшла і до ляхів. Ном. № 871. Пиймо горілку, маймо примівку, маймо примо́вля: дай, Боже, здоровля. Чуб. V. 1100.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 426.